22 Июн

Дмитрий Динзе заявил, что Сенцов не на бирал вес во время голодовки

Украинский режиссер Олег Сенцов, который держит голодовку 39-й день, не набирал вес, как утверждала уполномоченный по правам человека Татьяна Москалькова. Об этом рассказал адвокат Дмитрий Динзе после встречи с Сенцовым, сообщил «Медиазоне» журналист Антон Наумлюк.

фото Антон Наумлюк

«По всей видимости, эту дезинформацию Москальковой передал уполномоченный по правам человека в Ямало-Ненецком автономном округе Анатолий Сак, который регулярно навещает Сенцова», — предположил Динзе.

Сенцов также рассказал адвокату, что Сак фотографировал его, но отказался предоставить фотографии омбудсмену Верховной Рады Украины Людмиле Денисовой, которая запросила информацию о здоровье режиссера.

«Каждый день Сенцов пьет по 3,5 литра воды, ему капают капельницу с большим количеством глюкозы, аминокислот и питательных витаминных веществ. Ни на какие два килограмма он не поправился. Весил он изначально 90 с небольшим килограмм, сейчас его вес опустился до 77 и встал. Двигается в минус по 100-200 грамм в день. Ни с какой голодовки он не снимался», — сказал Динзе.

Врачи говорят, что у Сенцова возникли проблемы с сердцем и почками. В ближайшие дни, по прогнозам медиков, может начаться кризис здоровья. Промежуточный кризис уже произошел 16 июня, когда Сенцова увезли в больницу. Тогда врач предложил отправить режиссера в реанимацию и начать принудительное кормление, но тот отказался и вернулся в колонию.

По словам Динзе, Сенцов также прокомментировал призыв ЕСПЧ прекратить голодовку. Режиссер передал «большой привет» Страсбургскому суду, который уже несколько лет оставляет без движения его жалобу, и отказался прекращать голодовку.

Опубликовано Медиазона 21.06.2018

26 Дек

У Кремлі не відповіли, чи будуть звільнені Сенцов та інші українці, засуджені в РФ, в рамках обміну “всіх на всіх”

У Кремлі відмовилися відповідати на запитання, чи будуть звільнені Олег Сенцов та інші українці, засуджені в РФ, в рамках обміну «всіх на всіх» Як передає власний кореспондент УНІАН в РФ, про це журналістам сказав прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков. Читайте також Всі умови узгоджені: обмін полоненими між Україною і бойовиками повинен пройти 27 грудня «Я зараз точно не можу відповісти на це запитання і цього не робитиму. Це дуже чутливий процес. Ви знаєте, коли Медведчук звернувся в Ново-Єрусалимському монастирі до глави держави і патріарха, він отримав підтримку цієї ініціативи і зараз вона опрацьовується і ми сподіваємося, що вона буде реалізована. Процес настільки чутливий, що краще про якісь деталі не говорити», – сказав Пєсков, відповідаючи на запитання, який готується обмін полоненими між Україною і російськими бойовиками, чи передбачає процедуру помилування засуджених українських громадян, зокрема Олега Сенцова в рамках обміну «всіх на всіх».

опубліковано УНІАН 25.12.2017

12 Дек

Саша Кольченко отримає листа поштою Діда Мороза

Активісти та активістки Комітету Солідарності відправили чергові листи Саші “Тундрі” Кольченку, однак цього разу трохи незвичайні: поштою Діда Мороза, а також – Святого Миколая. Відповідні печатки на конверти поставили співробітниці цих пошт – вони ж, за сумісництвом, операціоністки київського Головпоштамту. Сподіваємося, новорічна магія допоможе не тільки вчасно доставити листа Сашкові, але й швидше отримати таку очікувану відповідь від нього.

Якщо захочете надіслати такі листи з печатками нашим політв’язням – теж можете це зробити! Нагадуємо, що ви можете написати листа Олександру Кольченку та Олегу Сенцову через нашу електронну форму, або ж самостійно. Адреси для відправлення знаходяться тут.

07 Дек

Олег Сенцов отримав посилку, яку йому відправили російські правозахисники

Незаконно засуджений в Росії український режисер Олег Сенцов отримав посилку, яку йому відправили російські правозахисники. Про це повідомила керівниця об’єднання «Жінки Євразії» Тетяна Щур.

Дорогие друзья! Все, кто волнуется за Олега Сенцова. 30 ноября 2017г. он, наконец, получил посылку с необходимыми вещами…

Опубліковано Tatiana Shchur 6 грудня 2017 р.

«Всі, хто хвилюється за Олега Сенцова. 30 листопада він, нарешті, отримав посилку з необхідними речами і продуктами, які були йому послані за його списком. Сьогодні нам з Миколою Шуром прийшов лист, де він, звісно ж, з гумором пише про це. Можна поки що видихнути», — написала Тетяна ЩУр на своїй сторінці у Facebook.

За її словами, Олегу Сенцову можна написати листа через ФСВПЛИСТ, попереднього оплативши відповідь.

Як раніше повідомляло Громадське радіо, 26 листопада, у день народження утримуваного в Росії політв’язня Олександра Кольченка активісти в аеропортах України та європейських столиць провели акції «Марне очікування». Акція на підтримку українських політв’язнів, утримуваних у Росії, відбулася у аеропортах Гельсінки, Бухареста, Праги, Варшави та Риги.

опубліковано Громадське радіо 7.12.2017

babych Опубликовано в рубрике Без рубрики
03 Дек

Нарис про заполярну колонію в Лабитнангі

Коли стало відомо, що українського кінорежисера привезли до колонії «Білий ведмідь», неподалік від міста Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ РФ – ЯНАО), навздогін цій новині швидко, але коротко дали, де це і що. І все… Більше деталей не було.

Відтоді я почав готувати розширену довідку про ті місця, де зараз відбуває покарання український політв’язень. І справа тут не в медійності, богемності. Не буде перебільшенням сказати, що оката російська Феміда саме цього нашого співгромадянину, який опинився під її владою, підбирає найвіддаленіші, найважчі місця відбування ув’язнення. Тому їх можна розглядати як своєрідну точку відліку для інших.

Але ця публікація затримувалася. Передусім тому, що я не отримував відповіді від тамтешніх правозахисників. І ось хоч якоїсь відповіді дочекався (але про це наприкінці). Так що починаємо знайомитися з деталями.

ЯНАО, ЛАБИТНАНГІ — ГЕОГРАФІЯ

Ямало-Ненецький автономний округ має величезну площу – на чверть більшу, ніж Україна. При цьому населення – лише 536 тисяч осіб. І, відповідно, дуже низька щільність проживання — менше однієї людини (0,7) на км.

Клімат тут, скажімо прямо, не дуже здоровий. Особливо для тих, хто не звідси родом. Тим більше для тих, хто, як Сенцов, народився і до того все життя прожив у м’якому кліматі степового Криму.

Ті місця, де Олег перебуває зараз, розташовані на кордоні субарктичного і помірного кліматичних поясів. Клімат визначається наявністю вічної мерзлоти, близькістю холодного Карського моря, великою кількістю заток (у тому числі у вигляді розширених гирл річок, що звуться тут «губами». В цілому для округу характерна довга зима (число днів із стійкими морозами – до 200 на рік), коротке дощове літо (на липень-серпень припадає понад 40% річних опадів), сильні вітри, невелика товщина снігового покриву. Середня температура січня – трохи нижче -23° C, липня – трохи вище +14° C. опадів випадає 450-500 мм/рік, що приблизно вдвічі більше, ніж у степовому Криму (і це не теплі сімферопольські дощі). При таких опадах, низькій випаровуваності внаслідок холоду і багаторічній мерзлоті, що не дає воді просочуватися всередину землі, тут багато річок, боліт, озер.

Повторю головне: для жителя півдня Олега Сенцова ямальський клімат – вкрай несприятливий, тим більше з урахуванням постійного психологічного навантаження, стресу і ослабленого в результаті частих, важких етапувань здоров’я. (Згадуючи Якутськ – його різко-континентальний клімат, із меншою кількістю опадів, але набагато більшим контрастом температур був для Олега не краще).

Адміністративний центр ЯНАО місто Салехард (48,5 тис. жителів) розташований на правому березі Обі, в півтораста кілометрах від її впадання в Обську губу. Навпроти, на лівому березі — місто Лабитнангі (25,3 тис.), яке можна вважати залізничним передмістям столиці ЯНАО. Дістатися до нього з Москви можна двома поїздами з однією пересадкою Москва-Воркута, Воркута-Лабитнангі. Але для економії часу пересідати краще не у Воркуті, а на станції Чум. Дорога займе трохи більше двох діб. Ціна квитків у сумі – від 60 доларів. Простіше дістатися літаком Москва-Салехард, ціна практично та ж – від 75 доларів. Взимку внутрішнє перевезення між містами на Ямалі – всюдиходи на повітряній подушці «Арктика 3Д» (квиток – 2-8 дол.)

Важлива деталь – Салехард саме адміністративний, а не економічний центр ЯНАО, тому – лише третє за величиною місто. Сам же округ можна вважати вотчиною «Газпрому». «Газова столиця» Ямало-Ненецького округу – Новий Уренгой (113 тис.), «Нафтогазова столиця» – місто Ноябрьск (108 тис.)

А ось Лабитнангі та розташований у 30 км від нього селище Харп можна ще вважати «зонівськими столицями» ЯНАО.

РОМАНТИЧНІ НАЗВИ КОЛОНІЙ СТРОГОГО РЕЖИМУ

Спочатку були чутки, що Сенцова везуть саме у Харп. Тут розташовані виправні колонії №3 і №18 (остання неформально відома, як «Полярна сова»). Це ВК суворого режиму за «вчинення особливо тяжких злочинів». Але ми-то знаємо, що в сьогоднішній Росії це поняття трактується надзвичайно широко. Так, наприклад, у ВК-3 кілька років утримувався Платон Лебедєв, який на той час хворів на гепатит (пізніше його перевели у Читу до колеги і друга Ходорковського).

ВК-18 («Полярна сова») – колонія для ув’язнених довічно. Тут утримується, наприклад, серійний вбивця з Москви, відомий, як «Бітцевський маніяк» (49 вбивств) Олександр Пічушкін. Якийсь час в одній камері з ним перебував Нурпаші Кулаєв – єдиний, як вважається, що залишився у живих із групи терористів, які захопили школу в Беслані (01.09.2004). Але після того, як Пічушкін погрожував вбити сусіда, того перевели до іншої камери. Ще один знаменитий в’язень «Сови» – майор міліції Денис Євсюков, який отримав довічний строк після того, як п’яним вбив сімох і поранив двох людей у московському супермаркеті.

Тут сидить і націоналіст-інтелектуал Ілля Горячев, звинувачений, як вважають багато хто, за сумнівними свідченнями націоналіста-бойовика Микити Тихонова, який на той час вже мав довічний строк. При чому «довічник» Тихонов, після того, як дав вирішальні свідчення на Горячева, був переведений із «Полярної сови». Куди – невідомо. Можливо, в більш сприятливі умови, що і було платою за потрібні свідчення. (Але це лише версія, що не підтверджена).

Таким є тло для виправної колонії суворого режиму №8 («Білий ведмідь»), де зараз перебуває в ув’язненні Олег Сенцов. В’язнів з такими резонансними справами до нього в ній не було, зате був ряд скандалів – через перевищення повноважень, побиття, втечі, а також налагоджену керівництвом колонії незаконну економічну діяльність.

Відповідно, ув’язнені з «Білого ведмедя» у 2000-ті – на початку 2010-х неодноразово повідомляли про тортури, нелюдські умови, робочий день понад 12 годин, відсутність гарячої води, вогкість (її особливо важко переносити у місцевому кліматі) тощо. Великий розголос  набув скандал у 2014 році, коли з’явилися заяви про переслідування за релігійною ознакою – приниження, побиття мусульман, схиляння їх до переходу в християнство. Однак «перевірка не підтвердила». І лише у 2015 році вдалося відкрити справу про побиття трьох ув’язнених. З іншого боку, в тому ж році в регіональних новинах на «Росії-1» вийшов хвалебний репортаж «Автомайстерня в колонії суворого режиму №8 міста Лабитнангі»

Важлива для нас деталь. Останні кілька років нових резонансних справ у «Білому ведмеді» немає.

Начальник колонії – полковник Сергій Скачев. У декларації Сергія Вікторовича за 2014 рік вказані дохід у 2 318 954 рублів (приблизно $38 тис.), дві квартири загальною площею 96,1 кв.м та гараж у 18 кв.м. Машина знатна – жигуль-сімка, ВАЗ-2107. Втім, із такою славною майстернею в підвідомчому закладі кращого і не потрібно.

«БІЛИЙ ВЕДМІДЬ», ВИД ЗСЕРЕДИНИ

Про те, що Сенцова етапують саме в Лабитнангі точно стало відомо 11 жовтня, коли челябінські правозахисники Тетяна і Микола Щури опублікували (передавши Укрінформу копію) лист Олега Сенцова, в якому він повідомив їм про це.

За дивовижним збігом симпатична журналістка із Салехарда, автор проекту «Ямальська окружна школа молодого журналіста», заступник головного редактора журналу «Ямальський меридіан» Ольга Ситник саме 11 жовтня опублікувала в своєму блозі в ЖЖ пізнавальний фоторепортаж про «Білий Ведмідь».

Пройдемося по ньому. Повідомляється, що в «Білому ведмеді» близько 700 ув’язнених, як правило, це вперше засуджені чоловіки. Судили їх переважно за злочини, пов’язані з наркотиками (зберігання, збут), а також «за злочини проти життя і здоров’я громадян». Журналістка робить для читачів віртуальну екскурсію по таких місцях: житлові й технічні приміщення, місця прийому їжі, школа, пекарня, майстерні, спортмайданчик.

У колонії ув’язненим дозволено відеозв’язок з родичами («приблизно раз на місяць вони можуть побачити своїх близьких на екрані») і «побачення наживо».

Є в колонії клас вечірньої школи, в якому зобов’язані вчитися всі, хто не має середньої освіти і які не досяг тридцятирічного віку (до Олега, як ми розуміємо, це не відноситься).

У меню заявлені чотири групи харчування: загальна (мінімальні норми харчування) і спеціальні групи, до яких відносять людей з різними захворюваннями. Чотири види каші: манна, вівсяна, перлова, пшоняна. Супи, як обіцяє меню, на курячому бульйоні. Є хлібопекарня, де печуть сірий хліб.

Є тут магазин, де продаються предмети гігієни і продукти харчування. Найпопулярніший товар, як і зазвичай у подібних торгових точках, солодке.

Згущене молоко, цукор, пироги, зефір, цукерки, снікерси, шоколадки. А також сигарети.

Загони розміщуються в приміщеннях казарменого типу. У кожному – близько ста чоловік.

Ліжка двоярусні. На кожному – табличка з ім’ям і фотографією.

Спортмайданчик із невеликим вибором тренажерів під відкритим небом.

Різноманітність снарядів невелике – бруси, кросовер, лава і верстат для жиму.

В останні роки приміщення старої хлібопекарні було відведено під каплицю Святої великомучениці Анастасії Узорішительниці, в якій «зібрана строго цензурувати бібліотека православної літератури».

Із майстерень журналістка показала тільки деревообробку (без уточнення, чи залишилася автомайстерня). Тут роблять сувеніри з дерева, як ручної роботи, так і з застосуванням запрограмованих верстатів. Найбільш складна і кваліфікована діяльність – збірка великих складних моделей вітрильників.

Крім перегляду стандартного телебачення, в колонії є власне ТБ і радіо. Якщо хтось хоче привітати приятеля з днем народження, заявки на це вкидаються до спеціальної синьої поштової скриньки з намальованим на ній білим ведмедем.

Далі для колориту краще дати цитату: «Програма (по місцевому радіо, – О.К.) триває мінімум годину. Основна сітка мовлення – лекції виховного характеру, суспільно-пізнавальні. Частка ефіру виділяється на привітання. Замовляють і молоді, і старші. Вибирають пісні вісімдесятих, дев’яностих … І більш сучасні. Створена база пісень, що пройшли цензуру. Крутять і кіно. В основному, історичні, патріотичні, пізнавальні стрічки».

– Прем’єри ми не маємо права крутити, фільми показуємо тільки після того, як вони пройдуть на центральному телебаченні, – сказав політрук ».

У фіналі Ольга Ситник надає фото і пряму мову полковника Скачева. Частина його промови також дуже цікава для ознайомлення: «Засуджені потребують великої праці від психологічних служб, вихователів. Все починається із розпорядку дня, з дотримання дисципліни. Засуджені звикають жити у рамках закону, багато з них, отримавши професію, влаштовуються потім на роботу. Багато з них, особливо представників нечисленних народів Півночі, отримують повну середню освіту, потім отримують затребувані в окрузі професії: муляр, тесляр, столяр, кухар, зварювальник, кочегар.

Велика частина засуджених – з Ямалу, це політика Росії: розподіл засуджених у межах територіального органу (ось тут погано стикується з випадком Сенцова, – О.К.). Основна маса засуджених – наша, ямальська. У кожному загоні – до ста чоловік. Склад непостійний, ті із засуджених, хто виправився, за рішенням суду отримують умовно-дострокове звільнення».

«ПРАВОЗАХИСНИКИ», ЯКІ ШАРАХАЮТЬСЯ ВІД ЦЬОГО СЛОВА

За правозахисну діяльність у столичному Салехарді відповідають два громадянина начальника. Перший – уповноважений з прав людини в Ямало-Ненецькому автономному окрузі Анатолій Іванович Сак. Десять років пропрацював прокурором, потім ще чотири роки в регіональних управліннях Мін’юсту РФ. Другий – голова Громадської спостережної комісії Ямало-Ненецького АО Данила Борисович Гонтар. На даний час – заступник начальника відділу місцевого державного юридичного бюро. Висунутий до Громадської спостережної комісії регіональним відділенням Асоціації юристів Росії.

«Державне юридичне бюро» – це спеціальні структури в РФ, які реально працюють у тісній зв’язці із судом і прокуратурою. Вони надають «безкоштовну юридичну допомогу для малозабезпечених громадян». На прикладі українських політв’язнів у Росії ми бачили, наскільки «ефективною» є така безкоштовна допомога. Зрозуміло, для російського «судочинства» ефективна.

Листа від ямальського омбудсмена я так і не дочекався. Тепер писатиму в апарат федерального омбудсмена Тетяни Москалькової.

А ось відповідь від голови Ямало-Ненецької Громадської спостережної комісії отримав. Вона коротка, але доволі виразна. Оголошу її, пропустивши кілька важко перетравлюваних бюрократичних формулювань.

«У відповідь на Ваш лист щодо засудженого Сенцова Олега Геннадійовича <…> повідомляю, що засуджений Сенцов О.Г. своєї згоди на передачу відомостей про стан його здоров’я та інших особистих даних не давав.

<…>

У ході відвідування ФКУ «ВК №8» УФСВП по ЯНАО відбулася особиста бесіда з засудженим Сенцовим О.Г., від якого скарг чи інших заяв не надходило».

Я попросив прокоментувати цю відповідь справжнього правозахисника – добру знайому Сенцова Тетяну Щур із Челябінська. Вона була членом Челябінської Громадської спостережної комісії другого і третього скликань, коли, на відміну від нинішнього, четвертого скликання, правозахисники в російських ГСК переважали.

– Що тут скажеш. Це типова стилістика для «правозахисників» ГСК останнього набору. Відповідь за своєю формальністю просто жахлива, хоча витримана так, що, якби це була відповідь прокуратури або ФСВП, нема до чого причепитися.

– Ймовірно, нинішні члени ГСК десь там раніше і працювали.

– Ймовірно. Для правозахисників, якими апріорі повинні бути члени ГСК, подібна відповідь була би просто ганьбою.

– Через жорсткий офіціоз, не притаманний правозахисту?

– Так. ГСК – це громадська структура і в неї немає суворих правил діловодства, які б диктували такий бездушний стиль. Особливо слова “засуджений Сенцов”, що нескінченно повторюються, – це взагалі жах.

– І на обидва моїх запитання, по суті, надана негативна відповідь.

– Цікаво, а вони у Олега ось цей самий дозвіл на «передачу відомостей про стан його здоров’я та інших особистих даних» для вашого інформагентства справді запитували? Не впевнена. А ось в те, що скарг від Олега їм не надходило, можу повірити. А ви б на його місці стали б про щось їх просити? Розумієте, я б їх у принципі не називала б правозахисниками. Навіть у лапках. «ГСКашніки» в кращому випадку. Тим більше, що вони навіть самі себе правозахисниками не називають і не вважають. Більш того – від цього слова шарахаються. Воно для них лайливе, як «п’ята колона», НКО (некомерційні організації) та інші. Люди іншого типу в нинішніх ГСК є дуже рідкісним винятком.

– А у вас самої є якась нова інформація про Олега?

– Ми відправили скарги до Генпрокуратури Росії та прокуратури ЯНАО, центрального апарату ФСВП і Управління ФСВП по ЯНАО, а також до «Пошти Росії».

– На що скаржилися?

– Олегу не віддають посилку – ще з 21 листопада. Взагалі, він пише, що, буває, і місяцями посилки на пошті тримають. Просто неподобство! Зі ФСВП надійшла відповідь, що передали скаргу в округ. А звідти – поки лише підтвердження про те, що скарга отримана і все … Що хочу сказати. Пишіть листи Олегу. 629400 Росія, Ямало-Ненецький автономний округ, м Лабитнангі, вулиця Північна, 33, ВК-8. Сенцову Олегу Геннадійовичу, 1976 р.н. Але якщо надумаєте слати посилку – будьте обережні, обов’язково погоджуйте її із сестрою Олега Наталією Каплан (її легко знайти в інтернеті). Справа в тому, що кількість посилок обмежена. І потрібно добре знати, про що саме просить адресат.

ПІСЛЯМОВА. СОЦІАЛЬНИЙ ВАКУУМ

Готуючи матеріал, я дуже хотів вийти на неформальне спілкування із кимось у Лабитнангі або Салехарді. Але не вийшло. Ні по журналістській лінії, ні по правозахисній, ні по діаспорній.

Але ж в ЯНАО дуже багато українців. За різними даними 8-18%. Це ті, які давно переїхали туди на заробітки, так і нові заробітчани, в тому числі ті, хто працює вахтовим методом. Але особливої соціальної активності вони зараз не виявляють. Бояться втратити роботу (а то й свободу). Невеликі містечка в суворому кліматі Полярного Уралу. Там все на виду. І необережне спілкування може привести до кепських наслідків.

Так що ми повинні звідси боротися за наших в’язнів у Росії.

У майбутньому я продовжу серію подібних нарисів про місця відбування українськими політв’язнями в РФ призначених термінів.

Олег Кудрін. Рига

Фото: Ольга Ситник, Livejournal 

опубліковано УКРІНФОРМ

27 Ноя

Кольченко лежав у лікарні з діагнозом «дефіцит ваги», – Лариса Кольченко

Стан українського політичного в’язня Олександра Кольченка, утримуваного у російській в’язниці у Челябінській області, погіршується, він сильно схуднув.

Про це розповіла Громадському радіо мама Олександра Лариса Кольченко.

«Місяць тому я була на побаченні з Сашею у Копейську. Він дуже схуднув. Хлопець 190 см зросту важить 62 кілограми. Він лежав у лікарні з діагнозом «дефіцит ваги». Його здоров’я почало погіршуватися», — розповіла Кольченко.

Сьогодні Олександр Кольчено відзначає свій День народження.

«Це четвертий день народження у неволі. Перший свій день народження він провів у Лефортово, другий — у СІЗО у Ростові-на-Дону, третій і четвертий — у місті Копейськ Челябінської області. Це свято у нашій родині зі сльозами на очах», — зазначила мама Олександра.

Вона привітала сина листівкою.

За її словами, листи від кримських друзів до нього не доходять.

Українські високопосадовці Ларису Кольченко сьогодні не привітали з Днем народження сина.

У європейських столицях до Дня народження Кольченка проводять акцію на підтримку українських політв’язнів.

25 серпня 2015 року російський суд у Ростові-на-Дону приговорив Олександра Кольченка до 10 років ув’язнення. Його звинуватили у нібито у змові з Олегом Сенцовим, Геннадієм Афанасьєвим і Олексієм Чернієм для скоєння терористичних актів.

Міжнародне товариство «Меморіал» визнало Олександра Кольченка політичним в’язнем у Росії.

опубліковано громадське.радіо

26 Ноя

Я тут, щоб більше не зустрічати рейс, на якому ніхто не приїде, — учасниця акції до Дня народження Кольченка

Учасники акції до Дня народження Олександра Кольченка розповіли Громадському радіо, чому прийшли з табличками, на яких імена ув’язнених в РФ, в аеропорт «Київ».

На невеликій території для очікування приїжджих в аеропорту «Київ» стоять активісти, які чекали рейс з ув’язненими в РФ за політичними мотивами. Але на цьому рейсі нікого не було. Учасниця акції Поліна Бродік стоїть з табличкою «Олександр Кольченко».

«Акція насправді придумана не нами. Ми підтримуємо міжнародну ініціативу. Спочатку її запустили в 2014 році чеські активісти. І вони виступали проти жертв різних репресій, як правило в Росії. Вони говорили, як про живих людей, так само, як і про тих, хто пропав безвісти або загинув в результаті переслідувань. В цьому році вони присвятили акцію, саме в цей день, українським політв’язням», — сказала активістка.

Киянин Богдан Карпусь називає себе другом Олександра Кольченко, він розповів Громадському радіо, що вважає людей, які незаконно ув’язненні в Росії репресованими.

«Я прийшов підтримати репресованих людей, які перебуваю в Росії, мого особистого знайомого Олександра Кольченка, якого репресували, приписали йому сфабриковану справу. Тут така символічна акція, що ми всі чекаємо цих людей, вони от зараз повинні вийти з борту літака, але їх немає, бо вони репресовані владою сусідньої держави», — сказав Карпусь.

Кримчанка Марія Столяріна переїхала в Київ у 2014 році. З того часу, каже, часто бере участь у акціях проти російської агресії та на підтримку політв’язнів РФ. Мріє познайомитись із Олександром Кольченком особисто.

«Сьогодні день народження Саші Кольченко, який вимушений вже третій рік зустрічати його за стінами Кремля. Багато кримчан та просто українців є політичними в’язнями, а для мене це особисте, бо я сама з Криму. Я дуже хочу, щоб нарешті всіх хлопців, яких зараз там тримають змогли приїхати і ми змогли справді їх зустріти тут, а не просто зустрічати рейс на якому ніхто не приїде», — розповіла переселенка.

В Криму у дівчини залишились Бабуся і кіт. Вона єдина з сім’ї може відвідувати бабусю на окупованому півосторові.

«З моєї родини тільки я одна можу приїжджати в Крим. Моя мама не може приїжджати, бо це небезпечно. Бабусі дуже важко вона чекає, що нарешті не буде кордонів і ми зможемо повернутись», — додала учасниця акції.

Великий портрет юнака у зморщених рухах тримає сивий чоловік. Це батько ув’язненого в Росії Валентина Вигівського, Петро.

«Мій син знаходиться в Росі, він політичний в’язень. Звинувачують в шпигунстві саме тому прийшов в аеропорт сьогодні», — розповів Петро.

17 вересня 2014 року київський підприємець, активний учасник Євромайдану та авіатор-любитель Валентин Віговський виїхав у Крим на виставку, пов’язану з авіацією. Вдома лишилась дружина, 5-річний син, батьки та молодший брат. Під час поїздки з Вигівським зник зв’язок. Вже пізніше стало відомо, що Валентина затримали представники так званої самооборони для перевірки документів. Причиною затримання стала київська прописка. Потім його таємно вивезли до московського слідчого ізолятору Лефортово, в якому Валентин пробув близько 15 місяців. В грудні 2015 року московський обласний суд виніс вирок — 11 років тюрми за шпигунство на території РФ. Батько Петро листується із сином, рідше вдається почути його голос по телефону.

«Ми, родичі, ходимо на всі акції і самі їх організовуємо. Влада напевно щось робить. Ну а ми таким засобом намагаємось допомагати. Маємо зв’язок паперовими листами іноді телефонним дзвінком. Місяць чи два тому спілкувались із сином», — розповів Петро Вигівський.

До акції приєдналась речниця МЗС Мар’яна Беца. Вона запевнила, що Україна бореться за визволення кожного незаконно ув’язненого українця.

«На сам перед треба сказати, що на місці цих політв’язнів може бути кожен з нас. Росія розв’язала повномасштабну війн але боротьба за кожного громадянина України триває», — сказала Беца.

Нагадаємо, сьогодні, 26 жовтня, російському політв’язню Олександру Кольченко виповнюється 28 років. Кольченко проводить своє День народження вже четвертий рік за ґратами російських в’язниць. Його пов’язали 16 травня 2014 року у Сімферополі. Росія звинувачує Кольченко у підпалі офісів «Єдиної Росії» і «Російської общини Криму» та підготовці вибуху біля меморіалу Вічного вогню. Втім аргументувати ці звинувачення російські прокурори так і не змогли.

Мама Олександра Кольченка розповіла Громадському радіо, що стан українця погіршується, він втрачає вагу.

Як повідомляло Громадське радіов аеропорту «Київ» провели акцію до Дня народження Олександра Кольченка.

опубліковано громадське радіо 26.11.2017

11 Окт

Сенцов написав листа із СІЗО у Кірові

Сенцов написав, що його доправляють до Ямалу

Український режисер Олег Сенцов 27 вересня написав листа із СІЗО у Кірові. Нижче публікуємо текст листа.

«Николай и Татьяна, здравствуйте!

Пишу вам проездом из г.Киров. Проезжал недавно ваши края в своём очередном вояже, который мне совершенно бесплатно, с питанием и усиленной охраной устроил ФСИН РФ :):) Направляюсь из Якутии на Ямал через Сибирь и Урал.

Я уже прикинул, что за эти три с лишним года, благодаря этому российскому туроператору, смог посмотреть все большие реки России: Волгу, Каму,  Обь, Енисей и Лену. Даже краем видел Байкал из окошка воздушной тюрьмы на рейсе чартером Якутск – Иркутск. Теперь снова намереваюсь не только посмотреть Обь, но и временно поселиться где-то в районе её впадения в одноимённую Губу! :))). Название места – Лабытнанги (надеюсь, что правильно написал), это где-то рядом с Харпом, «Полярной совой» и полярными медведями. Гарантируют полярную ночь и северное сияние. Как по мне, то было бы очень глупо отказываться от столь лестного предложения, тем более, что моего мнения никто особо не спрашивал :)). По пути осмотрел несколько считающихся «страшными» мест: Иркутск, Омск, вот теперь Киров. Кочек не собрал, ничего унижающего достоинство или физического воздействия не было замечено. Режим, но на «будьте любезны». Времена меняются или умело притворяются? Надеюсь, что всё же первое. Писем ваших в Якутии не получал, хотя знал, что вы мне писали. Писал одно от себя, но, судя по всему, оно тоже не дошло. Якутия в этом плане какая-то чёрная дыра.

В целом, у меня всё хорошо, самочувствие нормальное, полёт проходит благополучно :)).  Передавайте всем нашим привет!

На этот адрес писать, естественно, не надо  — сейчас возят по этапам быстро, так что я двинусь дальше раньше, чем вы получите это письмо. (Надеюсь, что получите, если Киров не как Якутия).

На этом разрешите откланяться.

Отдельный привет Саше Кольченко. Не сомневаюсь, что у него всё хорошо: Тундра не пропадёт!  : ))

Всего вам наилучшего!

С уважением,

Олег Сенцов

27.09.17г.»

Українського режисера Олега Сенцова після оголошення вироку неодноразово етапували до різних СІЗО.

Так, на початку вересня 2017 року його етапували з колонії в Якутську до СІЗО-1 в Іркутську.

23 вересня стало відомо, що Сенцова знову відправили по етапу, його місце знаходження наразі невідоме.

25 серпня 2015 Північно-Кавказький окружний військовий суд засудив Сенцова до 20 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму.

Лист Сенцова з Кірова Опубліковано громадське радіо 11.10.2017