07 Дек

Олег Сенцов отримав посилку, яку йому відправили російські правозахисники

Незаконно засуджений в Росії український режисер Олег Сенцов отримав посилку, яку йому відправили російські правозахисники. Про це повідомила керівниця об’єднання «Жінки Євразії» Тетяна Щур.

Дорогие друзья! Все, кто волнуется за Олега Сенцова. 30 ноября 2017г. он, наконец, получил посылку с необходимыми вещами…

Опубліковано Tatiana Shchur 6 грудня 2017 р.

«Всі, хто хвилюється за Олега Сенцова. 30 листопада він, нарешті, отримав посилку з необхідними речами і продуктами, які були йому послані за його списком. Сьогодні нам з Миколою Шуром прийшов лист, де він, звісно ж, з гумором пише про це. Можна поки що видихнути», — написала Тетяна ЩУр на своїй сторінці у Facebook.

За її словами, Олегу Сенцову можна написати листа через ФСВПЛИСТ, попереднього оплативши відповідь.

Як раніше повідомляло Громадське радіо, 26 листопада, у день народження утримуваного в Росії політв’язня Олександра Кольченка активісти в аеропортах України та європейських столиць провели акції «Марне очікування». Акція на підтримку українських політв’язнів, утримуваних у Росії, відбулася у аеропортах Гельсінки, Бухареста, Праги, Варшави та Риги.

опубліковано Громадське радіо 7.12.2017

03 Дек

Нарис про заполярну колонію в Лабитнангі

Коли стало відомо, що українського кінорежисера привезли до колонії «Білий ведмідь», неподалік від міста Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ РФ – ЯНАО), навздогін цій новині швидко, але коротко дали, де це і що. І все… Більше деталей не було.

Відтоді я почав готувати розширену довідку про ті місця, де зараз відбуває покарання український політв’язень. І справа тут не в медійності, богемності. Не буде перебільшенням сказати, що оката російська Феміда саме цього нашого співгромадянину, який опинився під її владою, підбирає найвіддаленіші, найважчі місця відбування ув’язнення. Тому їх можна розглядати як своєрідну точку відліку для інших.

Але ця публікація затримувалася. Передусім тому, що я не отримував відповіді від тамтешніх правозахисників. І ось хоч якоїсь відповіді дочекався (але про це наприкінці). Так що починаємо знайомитися з деталями.

ЯНАО, ЛАБИТНАНГІ — ГЕОГРАФІЯ

Ямало-Ненецький автономний округ має величезну площу – на чверть більшу, ніж Україна. При цьому населення – лише 536 тисяч осіб. І, відповідно, дуже низька щільність проживання — менше однієї людини (0,7) на км.

Клімат тут, скажімо прямо, не дуже здоровий. Особливо для тих, хто не звідси родом. Тим більше для тих, хто, як Сенцов, народився і до того все життя прожив у м’якому кліматі степового Криму.

Ті місця, де Олег перебуває зараз, розташовані на кордоні субарктичного і помірного кліматичних поясів. Клімат визначається наявністю вічної мерзлоти, близькістю холодного Карського моря, великою кількістю заток (у тому числі у вигляді розширених гирл річок, що звуться тут «губами». В цілому для округу характерна довга зима (число днів із стійкими морозами – до 200 на рік), коротке дощове літо (на липень-серпень припадає понад 40% річних опадів), сильні вітри, невелика товщина снігового покриву. Середня температура січня – трохи нижче -23° C, липня – трохи вище +14° C. опадів випадає 450-500 мм/рік, що приблизно вдвічі більше, ніж у степовому Криму (і це не теплі сімферопольські дощі). При таких опадах, низькій випаровуваності внаслідок холоду і багаторічній мерзлоті, що не дає воді просочуватися всередину землі, тут багато річок, боліт, озер.

Повторю головне: для жителя півдня Олега Сенцова ямальський клімат – вкрай несприятливий, тим більше з урахуванням постійного психологічного навантаження, стресу і ослабленого в результаті частих, важких етапувань здоров’я. (Згадуючи Якутськ – його різко-континентальний клімат, із меншою кількістю опадів, але набагато більшим контрастом температур був для Олега не краще).

Адміністративний центр ЯНАО місто Салехард (48,5 тис. жителів) розташований на правому березі Обі, в півтораста кілометрах від її впадання в Обську губу. Навпроти, на лівому березі — місто Лабитнангі (25,3 тис.), яке можна вважати залізничним передмістям столиці ЯНАО. Дістатися до нього з Москви можна двома поїздами з однією пересадкою Москва-Воркута, Воркута-Лабитнангі. Але для економії часу пересідати краще не у Воркуті, а на станції Чум. Дорога займе трохи більше двох діб. Ціна квитків у сумі – від 60 доларів. Простіше дістатися літаком Москва-Салехард, ціна практично та ж – від 75 доларів. Взимку внутрішнє перевезення між містами на Ямалі – всюдиходи на повітряній подушці «Арктика 3Д» (квиток – 2-8 дол.)

Важлива деталь – Салехард саме адміністративний, а не економічний центр ЯНАО, тому – лише третє за величиною місто. Сам же округ можна вважати вотчиною «Газпрому». «Газова столиця» Ямало-Ненецького округу – Новий Уренгой (113 тис.), «Нафтогазова столиця» – місто Ноябрьск (108 тис.)

А ось Лабитнангі та розташований у 30 км від нього селище Харп можна ще вважати «зонівськими столицями» ЯНАО.

РОМАНТИЧНІ НАЗВИ КОЛОНІЙ СТРОГОГО РЕЖИМУ

Спочатку були чутки, що Сенцова везуть саме у Харп. Тут розташовані виправні колонії №3 і №18 (остання неформально відома, як «Полярна сова»). Це ВК суворого режиму за «вчинення особливо тяжких злочинів». Але ми-то знаємо, що в сьогоднішній Росії це поняття трактується надзвичайно широко. Так, наприклад, у ВК-3 кілька років утримувався Платон Лебедєв, який на той час хворів на гепатит (пізніше його перевели у Читу до колеги і друга Ходорковського).

ВК-18 («Полярна сова») – колонія для ув’язнених довічно. Тут утримується, наприклад, серійний вбивця з Москви, відомий, як «Бітцевський маніяк» (49 вбивств) Олександр Пічушкін. Якийсь час в одній камері з ним перебував Нурпаші Кулаєв – єдиний, як вважається, що залишився у живих із групи терористів, які захопили школу в Беслані (01.09.2004). Але після того, як Пічушкін погрожував вбити сусіда, того перевели до іншої камери. Ще один знаменитий в’язень «Сови» – майор міліції Денис Євсюков, який отримав довічний строк після того, як п’яним вбив сімох і поранив двох людей у московському супермаркеті.

Тут сидить і націоналіст-інтелектуал Ілля Горячев, звинувачений, як вважають багато хто, за сумнівними свідченнями націоналіста-бойовика Микити Тихонова, який на той час вже мав довічний строк. При чому «довічник» Тихонов, після того, як дав вирішальні свідчення на Горячева, був переведений із «Полярної сови». Куди – невідомо. Можливо, в більш сприятливі умови, що і було платою за потрібні свідчення. (Але це лише версія, що не підтверджена).

Таким є тло для виправної колонії суворого режиму №8 («Білий ведмідь»), де зараз перебуває в ув’язненні Олег Сенцов. В’язнів з такими резонансними справами до нього в ній не було, зате був ряд скандалів – через перевищення повноважень, побиття, втечі, а також налагоджену керівництвом колонії незаконну економічну діяльність.

Відповідно, ув’язнені з «Білого ведмедя» у 2000-ті – на початку 2010-х неодноразово повідомляли про тортури, нелюдські умови, робочий день понад 12 годин, відсутність гарячої води, вогкість (її особливо важко переносити у місцевому кліматі) тощо. Великий розголос  набув скандал у 2014 році, коли з’явилися заяви про переслідування за релігійною ознакою – приниження, побиття мусульман, схиляння їх до переходу в християнство. Однак «перевірка не підтвердила». І лише у 2015 році вдалося відкрити справу про побиття трьох ув’язнених. З іншого боку, в тому ж році в регіональних новинах на «Росії-1» вийшов хвалебний репортаж «Автомайстерня в колонії суворого режиму №8 міста Лабитнангі»

Важлива для нас деталь. Останні кілька років нових резонансних справ у «Білому ведмеді» немає.

Начальник колонії – полковник Сергій Скачев. У декларації Сергія Вікторовича за 2014 рік вказані дохід у 2 318 954 рублів (приблизно $38 тис.), дві квартири загальною площею 96,1 кв.м та гараж у 18 кв.м. Машина знатна – жигуль-сімка, ВАЗ-2107. Втім, із такою славною майстернею в підвідомчому закладі кращого і не потрібно.

«БІЛИЙ ВЕДМІДЬ», ВИД ЗСЕРЕДИНИ

Про те, що Сенцова етапують саме в Лабитнангі точно стало відомо 11 жовтня, коли челябінські правозахисники Тетяна і Микола Щури опублікували (передавши Укрінформу копію) лист Олега Сенцова, в якому він повідомив їм про це.

За дивовижним збігом симпатична журналістка із Салехарда, автор проекту «Ямальська окружна школа молодого журналіста», заступник головного редактора журналу «Ямальський меридіан» Ольга Ситник саме 11 жовтня опублікувала в своєму блозі в ЖЖ пізнавальний фоторепортаж про «Білий Ведмідь».

Пройдемося по ньому. Повідомляється, що в «Білому ведмеді» близько 700 ув’язнених, як правило, це вперше засуджені чоловіки. Судили їх переважно за злочини, пов’язані з наркотиками (зберігання, збут), а також «за злочини проти життя і здоров’я громадян». Журналістка робить для читачів віртуальну екскурсію по таких місцях: житлові й технічні приміщення, місця прийому їжі, школа, пекарня, майстерні, спортмайданчик.

У колонії ув’язненим дозволено відеозв’язок з родичами («приблизно раз на місяць вони можуть побачити своїх близьких на екрані») і «побачення наживо».

Є в колонії клас вечірньої школи, в якому зобов’язані вчитися всі, хто не має середньої освіти і які не досяг тридцятирічного віку (до Олега, як ми розуміємо, це не відноситься).

У меню заявлені чотири групи харчування: загальна (мінімальні норми харчування) і спеціальні групи, до яких відносять людей з різними захворюваннями. Чотири види каші: манна, вівсяна, перлова, пшоняна. Супи, як обіцяє меню, на курячому бульйоні. Є хлібопекарня, де печуть сірий хліб.

Є тут магазин, де продаються предмети гігієни і продукти харчування. Найпопулярніший товар, як і зазвичай у подібних торгових точках, солодке.

Згущене молоко, цукор, пироги, зефір, цукерки, снікерси, шоколадки. А також сигарети.

Загони розміщуються в приміщеннях казарменого типу. У кожному – близько ста чоловік.

Ліжка двоярусні. На кожному – табличка з ім’ям і фотографією.

Спортмайданчик із невеликим вибором тренажерів під відкритим небом.

Різноманітність снарядів невелике – бруси, кросовер, лава і верстат для жиму.

В останні роки приміщення старої хлібопекарні було відведено під каплицю Святої великомучениці Анастасії Узорішительниці, в якій «зібрана строго цензурувати бібліотека православної літератури».

Із майстерень журналістка показала тільки деревообробку (без уточнення, чи залишилася автомайстерня). Тут роблять сувеніри з дерева, як ручної роботи, так і з застосуванням запрограмованих верстатів. Найбільш складна і кваліфікована діяльність – збірка великих складних моделей вітрильників.

Крім перегляду стандартного телебачення, в колонії є власне ТБ і радіо. Якщо хтось хоче привітати приятеля з днем народження, заявки на це вкидаються до спеціальної синьої поштової скриньки з намальованим на ній білим ведмедем.

Далі для колориту краще дати цитату: «Програма (по місцевому радіо, – О.К.) триває мінімум годину. Основна сітка мовлення – лекції виховного характеру, суспільно-пізнавальні. Частка ефіру виділяється на привітання. Замовляють і молоді, і старші. Вибирають пісні вісімдесятих, дев’яностих … І більш сучасні. Створена база пісень, що пройшли цензуру. Крутять і кіно. В основному, історичні, патріотичні, пізнавальні стрічки».

– Прем’єри ми не маємо права крутити, фільми показуємо тільки після того, як вони пройдуть на центральному телебаченні, – сказав політрук ».

У фіналі Ольга Ситник надає фото і пряму мову полковника Скачева. Частина його промови також дуже цікава для ознайомлення: «Засуджені потребують великої праці від психологічних служб, вихователів. Все починається із розпорядку дня, з дотримання дисципліни. Засуджені звикають жити у рамках закону, багато з них, отримавши професію, влаштовуються потім на роботу. Багато з них, особливо представників нечисленних народів Півночі, отримують повну середню освіту, потім отримують затребувані в окрузі професії: муляр, тесляр, столяр, кухар, зварювальник, кочегар.

Велика частина засуджених – з Ямалу, це політика Росії: розподіл засуджених у межах територіального органу (ось тут погано стикується з випадком Сенцова, – О.К.). Основна маса засуджених – наша, ямальська. У кожному загоні – до ста чоловік. Склад непостійний, ті із засуджених, хто виправився, за рішенням суду отримують умовно-дострокове звільнення».

«ПРАВОЗАХИСНИКИ», ЯКІ ШАРАХАЮТЬСЯ ВІД ЦЬОГО СЛОВА

За правозахисну діяльність у столичному Салехарді відповідають два громадянина начальника. Перший – уповноважений з прав людини в Ямало-Ненецькому автономному окрузі Анатолій Іванович Сак. Десять років пропрацював прокурором, потім ще чотири роки в регіональних управліннях Мін’юсту РФ. Другий – голова Громадської спостережної комісії Ямало-Ненецького АО Данила Борисович Гонтар. На даний час – заступник начальника відділу місцевого державного юридичного бюро. Висунутий до Громадської спостережної комісії регіональним відділенням Асоціації юристів Росії.

«Державне юридичне бюро» – це спеціальні структури в РФ, які реально працюють у тісній зв’язці із судом і прокуратурою. Вони надають «безкоштовну юридичну допомогу для малозабезпечених громадян». На прикладі українських політв’язнів у Росії ми бачили, наскільки «ефективною» є така безкоштовна допомога. Зрозуміло, для російського «судочинства» ефективна.

Листа від ямальського омбудсмена я так і не дочекався. Тепер писатиму в апарат федерального омбудсмена Тетяни Москалькової.

А ось відповідь від голови Ямало-Ненецької Громадської спостережної комісії отримав. Вона коротка, але доволі виразна. Оголошу її, пропустивши кілька важко перетравлюваних бюрократичних формулювань.

«У відповідь на Ваш лист щодо засудженого Сенцова Олега Геннадійовича <…> повідомляю, що засуджений Сенцов О.Г. своєї згоди на передачу відомостей про стан його здоров’я та інших особистих даних не давав.

<…>

У ході відвідування ФКУ «ВК №8» УФСВП по ЯНАО відбулася особиста бесіда з засудженим Сенцовим О.Г., від якого скарг чи інших заяв не надходило».

Я попросив прокоментувати цю відповідь справжнього правозахисника – добру знайому Сенцова Тетяну Щур із Челябінська. Вона була членом Челябінської Громадської спостережної комісії другого і третього скликань, коли, на відміну від нинішнього, четвертого скликання, правозахисники в російських ГСК переважали.

– Що тут скажеш. Це типова стилістика для «правозахисників» ГСК останнього набору. Відповідь за своєю формальністю просто жахлива, хоча витримана так, що, якби це була відповідь прокуратури або ФСВП, нема до чого причепитися.

– Ймовірно, нинішні члени ГСК десь там раніше і працювали.

– Ймовірно. Для правозахисників, якими апріорі повинні бути члени ГСК, подібна відповідь була би просто ганьбою.

– Через жорсткий офіціоз, не притаманний правозахисту?

– Так. ГСК – це громадська структура і в неї немає суворих правил діловодства, які б диктували такий бездушний стиль. Особливо слова “засуджений Сенцов”, що нескінченно повторюються, – це взагалі жах.

– І на обидва моїх запитання, по суті, надана негативна відповідь.

– Цікаво, а вони у Олега ось цей самий дозвіл на «передачу відомостей про стан його здоров’я та інших особистих даних» для вашого інформагентства справді запитували? Не впевнена. А ось в те, що скарг від Олега їм не надходило, можу повірити. А ви б на його місці стали б про щось їх просити? Розумієте, я б їх у принципі не називала б правозахисниками. Навіть у лапках. «ГСКашніки» в кращому випадку. Тим більше, що вони навіть самі себе правозахисниками не називають і не вважають. Більш того – від цього слова шарахаються. Воно для них лайливе, як «п’ята колона», НКО (некомерційні організації) та інші. Люди іншого типу в нинішніх ГСК є дуже рідкісним винятком.

– А у вас самої є якась нова інформація про Олега?

– Ми відправили скарги до Генпрокуратури Росії та прокуратури ЯНАО, центрального апарату ФСВП і Управління ФСВП по ЯНАО, а також до «Пошти Росії».

– На що скаржилися?

– Олегу не віддають посилку – ще з 21 листопада. Взагалі, він пише, що, буває, і місяцями посилки на пошті тримають. Просто неподобство! Зі ФСВП надійшла відповідь, що передали скаргу в округ. А звідти – поки лише підтвердження про те, що скарга отримана і все … Що хочу сказати. Пишіть листи Олегу. 629400 Росія, Ямало-Ненецький автономний округ, м Лабитнангі, вулиця Північна, 33, ВК-8. Сенцову Олегу Геннадійовичу, 1976 р.н. Але якщо надумаєте слати посилку – будьте обережні, обов’язково погоджуйте її із сестрою Олега Наталією Каплан (її легко знайти в інтернеті). Справа в тому, що кількість посилок обмежена. І потрібно добре знати, про що саме просить адресат.

ПІСЛЯМОВА. СОЦІАЛЬНИЙ ВАКУУМ

Готуючи матеріал, я дуже хотів вийти на неформальне спілкування із кимось у Лабитнангі або Салехарді. Але не вийшло. Ні по журналістській лінії, ні по правозахисній, ні по діаспорній.

Але ж в ЯНАО дуже багато українців. За різними даними 8-18%. Це ті, які давно переїхали туди на заробітки, так і нові заробітчани, в тому числі ті, хто працює вахтовим методом. Але особливої соціальної активності вони зараз не виявляють. Бояться втратити роботу (а то й свободу). Невеликі містечка в суворому кліматі Полярного Уралу. Там все на виду. І необережне спілкування може привести до кепських наслідків.

Так що ми повинні звідси боротися за наших в’язнів у Росії.

У майбутньому я продовжу серію подібних нарисів про місця відбування українськими політв’язнями в РФ призначених термінів.

Олег Кудрін. Рига

Фото: Ольга Ситник, Livejournal 

опубліковано УКРІНФОРМ

27 Ноя

Кольченко лежав у лікарні з діагнозом «дефіцит ваги», – Лариса Кольченко

Стан українського політичного в’язня Олександра Кольченка, утримуваного у російській в’язниці у Челябінській області, погіршується, він сильно схуднув.

Про це розповіла Громадському радіо мама Олександра Лариса Кольченко.

«Місяць тому я була на побаченні з Сашею у Копейську. Він дуже схуднув. Хлопець 190 см зросту важить 62 кілограми. Він лежав у лікарні з діагнозом «дефіцит ваги». Його здоров’я почало погіршуватися», — розповіла Кольченко.

Сьогодні Олександр Кольчено відзначає свій День народження.

«Це четвертий день народження у неволі. Перший свій день народження він провів у Лефортово, другий — у СІЗО у Ростові-на-Дону, третій і четвертий — у місті Копейськ Челябінської області. Це свято у нашій родині зі сльозами на очах», — зазначила мама Олександра.

Вона привітала сина листівкою.

За її словами, листи від кримських друзів до нього не доходять.

Українські високопосадовці Ларису Кольченко сьогодні не привітали з Днем народження сина.

У європейських столицях до Дня народження Кольченка проводять акцію на підтримку українських політв’язнів.

25 серпня 2015 року російський суд у Ростові-на-Дону приговорив Олександра Кольченка до 10 років ув’язнення. Його звинуватили у нібито у змові з Олегом Сенцовим, Геннадієм Афанасьєвим і Олексієм Чернієм для скоєння терористичних актів.

Міжнародне товариство «Меморіал» визнало Олександра Кольченка політичним в’язнем у Росії.

опубліковано громадське.радіо

07 Авг

Участниц Pussy Riot задержали в Якутске после акции в поддержку Олега Сенцова

По сообщению “Медиазоны”, участниц Pussy Riot Марию Алехину и Ольгу Борисову задержали в Якутске на следующий день после акции в поддержку украинского режиссера Олега Сенцова возле исправительной колонии №1. Об этом «Медиазоне» рассказала сама Алехина.

Алехину и Борисову увезли в отдел полиции по подозрению в совершении административного правонарушения — проведения несанкционированной акции.

Вчера Pussy Riot провели акцию на мосту через озеро Сайсары в Якутске неподалеку от ИК-1, где находится Олег Сенцов, развернув большой плакат с надписью Free Sentsov. «Дело Сенцова и Кольченко — одно из главных и ключевых политических дел в истории нашей страны», — поясняла Алехина.

25 августа 2015 года Северо-Кавказский окружной военный суд приговорил режиссера Олега Сенцова к 20 годам колонии строгого режима. Его признали виновным в создании террористического сообщества, совершении двух терактов в Крыму и подготовке еще к двум, а также в незаконном обороте оружия и взрывчатки. Активиста Александра Кольченко приговорили к десяти годам колонии. Оба отрицали вину.

Верховный суд сначала оставил приговор без изменений, а в июне 2016 года отказался его пересматривать. В марте 2016 года режиссера этапировали в колонию в Якутии, Кольченко отбывает наказание в ИК-6 в Копейске.

Переговоры по поводу выдачи Сенцова и Кольченко Украине проводились неоднократно, однако российский президент Владимир Путин говорил, что «для этого нужно, чтобы “созрели” соответствующие условия».

04 Авг

Савченко начала голодовку в знак солидарности с украинскими заложниками в РФ

Народный депутат фракции “Батькивщина” Надежда Савченко начала голодовку в среду утром, к ней на данный момент в знак солидарности присоединились двое заключенных, содержащихся в СИЗО г.Ужгород, сообщает ее сестра Вера Савченко.

13719483_830600997072478_1481715903153810580_o

“Надежда Савченко с самого утра начала голодовку”, – сказала В.Савченко в комментарии агентству “Интерфакс-Украина” в среду.

По ее словам, по состоянию на сегодня к голодовке Н.Савченко присоединилось уже три человека: “двое заключенных, мужчины, в СИЗО в Украине, и женщина, гражданская”. “Двое заключенных в Ужгородском СИЗО, я так понимаю, это просто заключенные люди, которые болеют за наших политических заключенных, за наших пленных на Донбассе и таким образом хотят поддержать хоть чем-то их и Надю в борьбе за них”, – пояснила В.Савченко.

Она также отметила, что когда Н.Савченко была заключенной в РФ, ей как с российской, так и с украинской стороны говорили, что ее голодовка “ничего не даст, против этой системы не попрешь таким способом, это бесчеловечные люди”, и тому подобное. “Но Надя кроме того, что действует как депутат, как европарламентарий на тех площадках, на которых может говорить об украинских политзаключенных в России, она еще и подключила свой личный инструмент – голодную забастовку”, – написала сестра парламентария.

По ее словам, к Н.Савченко поступают письма поддержки как от заключенных из СИЗО Украины, так и от простых людей. “И если будет такая массовая волна, это опять привлечет внимание к Сенцову, Кольченко, Карпюку, Клыху и другим нашим украинцам, которых Россия похитила и удерживает. Все это делается для внимания”, – подчеркнула В.Савченко.

Как сообщалось, Н.Савченко на пресс-конференции во вторник заявила, что объявляет голодовку с целью ускорения процесса освобождения украинских заложников, удерживаемых на территории РФ и оккупированного Донбасса, а также о готовности ехать на контролируемые боевиками территории на востоке Украины для ведения переговоров с их главарями. Депутат сообщила, что уже была за линией разграничения, но не общалась с лидерами боевиков.

Она также призвала родственников украинских заложников, которых удерживают в РФ и на оккупированной части Донбасса, выходить протестовать 8 августа на улицу Банковую, где расположена администрация президента Украины.

Ранее, в июне 2014 года Н.Савченко попала в плен к боевикам на Донбассе, после чего была насильно вывезена в РФ, где была осуждена Донецким городским судом Ростовской области “за причастность к убийству журналистов ВГТРК” и приговорена к 22 годам лишения свободы.

Находясь в неволе на территории РФ, Н.Савченко неоднократно объявляла голодовку, в том числе сухую. 13 декабря 2014 года Н.Савченко объявила бессрочную голодовку, изначально из-за неоказания медицинской помощи, впоследствии – требуя своего освобождения из тюрьмы, хотя бы в виде изменения меры пресечения. Для поддержания здоровья ей делали инъекции глюкозы, впоследствии она отказалась от них. Голодовка временно прерывалась после резкого ухудшения состояния здоровья депутата и посещения украинских врачей.

25 мая 2016 года состоялась процедура обмена Н.Савченко на осужденных в Украине российских спецназовцев Евгения Ерофеева и Александра Александрова. Она была юридически оформлена через помилование Н.Савченко президентом РФ и помилование Е.Ерофеева и А.Александрова президентом Украины.

В июне 2015 года председатель Верховной Рады Андрей Парубий сообщил, что в российских тюрьмах находятся от 29 до 38 политзаключенных – граждан Украины, назвав в том числе имена общественных деятелей Николая Карпюка, Станислава Клыха, Александра Кольченко, кинорежиссера Олега Сенцова.

Опубликовано Интерфакс 3 августа 2016
atavita Опубликовано в рубрике Без рубрики
16 Июл

ВІДЕО: Слово Олега Сенцова

Українському режисерові Олегу Сенцову, викраденому та засудженому в Росії до 20 років ув’язнення, виповнилося 40 років. Зараз доречно пригадати його заключне звернення з залу окупаційного суду. Майже рік тому Олег Сенцов побажав росіянам не боятися. Втім зараз ці побажання не меньш актуальні і для українців.

Відео Babylon’13

17 Июн

У Києві відкрилася присвячена «в’язням Кремля» фотовиставка

У кримському домі в Києві відкрилася фотовиставка «Суд абсурду» російського журналіста Антона Наумлюка, присвячена судовим процесам над українськими громадянами в Росії.

19

Зокрема на них суди у справі Надії Савченко, Олега Сенцова та Олександра Кольченка, Миколи Карпюка та Станіслава Клиха, і Сергія Литвинова. За словами автора, ці фотографії цінні найперше тим, то на них зображений та коли вони були зроблені.

17

«Тут питання не в тому, щоб показати максимальну кількість фотографій. Питання в тому, щоб кожного конкретного фігуранта цих справ не забули. Серед усіх, хто тут представлений поки що повернулася додому тільки Надія Савченко», – сказав Наумлюк.

20

Водночас він зазначив, що таку фотовиставку необхідно робити і в Росії – “але з портретами людей, яких судили в Україні, які перебувають тут в ув’язненні.

21

«Цих фотографій просто не мало бути. Їх не мало бути знято, таких речей, які зараз відбуваються в Росії, їх просто не має бути», – сказав журналіст.

Виставка «Суд абсурду» триватиме в культурному просторі AUTONOMOUS до 22 червня.

Опубліковано Громадське Телебачення 14 червня 2016
admin Опубликовано в рубрике Без рубрики
02 Сен

Адвокат Попков: Афанасьев находится во власти людей, которые его пытали

Адвокат Александр Попков. Фото: Facebook

Адвокат Александр Попков. Фото: Facebook

Пожалуй, самым неожиданным моментом судебного процесса над Сенцовым и Кольченко стало заявление фигуранта дела «крымских заложников» Геннадия Афанасьева. Ранее он сотрудничал со следствием и получил смягченный приговор, но на суде сказал, что свидетельствовал против своих товарищей под пытками. Адвокат Геннадия Александр Попков в интервью Крым.Реалии рассказал, что теперь ждет его подзащитного и почему он решился на такой неожиданный поступок.

– Известно ли, где сейчас находится Геннадий?

– В СИЗО № 1 Ростова-на-Дону.

– А почему все еще там?

– Он был в Ростове в СИЗО ФСБ, потом его перевели туда. Он ждет этапирования, мы пока не знаем, куда его этапируют.

Геннадий Афанасьев. Фото: Вконтакте

Геннадий Афанасьев. Фото: Вконтакте

– После случая, когда сотрудник ФСБ посетил Афанасьева и ударил его, повторялись ли случаи давления или пыток в отношении вашего подзащитного?

– Недавно у него были члены общественно-наблюдательной комиссии Ростова-на-Дону. Он сказал, что у него все нормально, никаких следов насилия и претензий больше нет. Не трогают его. Я думаю, в случае чего, он бы им сказал.

– У Афанасьева была сделка со следствием, по условиям которой он должен был давать показания против Сенцова и Кольченко. По соглашению, которое он заключил, ему дали смягченный приговор – 7 лет. То, что он отказался свидетельствовать против Олега и Александра, означает, что этот приговор будет пересмотрен?

– Это прерогатива прокуроров. Сторона обвинения, посчитав, что он не выполнил сделку со следствием, может подать кассационное представление и просить изменить приговор, пересмотреть его дело. Нет такого прямого механизма, в соответствии с которым приговор меняется, если он не выполнил сделку со следствием. Если прокуроры обратятся, то да – это может быть. Если не обратятся, то нет.

– Насколько вероятно, что обратятся?

– Мы не знаем, нужен ли им такой второй процесс, как по Сенцову. Может быть, проще какие-нибудь другие механизмы использовать, не совсем законные. Например, добавить ему еще пару лет за что-нибудь.
Когда его судили, никакие доказательства не рассматривались – был особый порядок, сделка со следствием. Его вина вообще не исследовалась. Он просто признался – и все. А сейчас получается – будет такой же процесс, как у Сенцова, и мы вытащим все доказательства вины, которые там есть. И мы понимаем, что это абсурдные доказательства – нулевые. Никакой террористической группы не было. Но пойдут ли на это власти, чтобы второй раз получился такой же очередной длящийся скандал? Мы не знаем, пойдут ли на это прокуроры или нет. Но это явно будут решать не прокуроры.

– То есть масштабный резонанс дела Сенцова-Кольченко на пользу Афанасьеву?

– Это мои мысли, не имеющие ничего общего с процессуальными вещами. Мы оцениваем общую обстановку. Понятно, что им абсолютно наплевать на весь этот шум, на абсурдность обвинения. Но, с другой стороны, пойдут ли они на то, чтобы добавить ему еще 5 лет и выслушать кучу неприятного про российское правосудие?

– Заявления Афанасьева о ложных показаниях и пытках на суде стали для всех большой неожиданностью. В том числе для самих Сенцова и Кольченко, а также для их адвокатов. Ведь Геннадий с первого дня задержания стал выполнять указания следствия. Как произошло, что он полтора года делал все, что ему говорят, а потом резко изменил свою позицию?

– Он был сломлен. Сломлен пытками. Это произошло в течение первого дня, а потом его просто добивали, ломали его волю, чтобы он давал показания. Он мог и в убийстве Кеннеди признаться, и в смерти Сталина, и во всем, чем угодно.

Рядом не было людей, которые его защищают, которым можно доверять. Ему никто не помогал, чтобы оградить его от пыток и поднять по этому поводу шум. Если по Кольченко и Сенцову сразу вступились адвокаты Динзе и Сидоркина, которые поднимали эту тему по пыткам, то, как говорит сам Геннадий, ему адвокаты вообще советовали молчать про это.

Я к нему пришел в первый раз 3 августа, и до этого я с ним не общался. Вначале он встретил меня очень недоверчиво. У него очень сильный страх и недоверие. К нему приходили правозащитники, но он боялся с ними в «Лефортово» разговаривать. Он боялся не только за себя, он боялся за свою мать. Потому что ему угрожали, что в том числе будет плохо с его матерью. Они угрожали пытками в отношении его матери и ее смертью.

Когда все это произошло и он все подписал, он хотел заявить о том, что показания выбиты. Он хотел об этом заявить еще на своем суде, но суд был фактически закрытым. Кроме него и адвокатов, никого не было. И мать там пустили в самом конце, по-моему. Поэтому он не заявил, он побоялся. А здесь он принял твердое решение, он понял, что не сможет с этим жить. По моему мнению, он очень правильный человек с правильным воспитанием, честный, добрый, справедливый. Просто не выдержал пыток. Я вас уверяю: никто бы не выдержал, ни я, ни другие люди, там были просто зверства.

– Планируете ли вы предпринимать какие-то правовые действия для привлечения к ответственности лиц, пытавших Афанасьева?

– Я пока не хочу раскрывать, что именно мы будем делать. Могу только сказать, что планируем. И по самому приговору мы будет предпринимать меры. Нас он не устраивает. Геннадий никакой не террорист. Поджог двух стульев и двери в офисе – это не террористический акт.

– Про Геннадия сейчас говорят меньше, чем про Сенцова и Кольченко. В этих условиях существует ли угроза его жизни и здоровью? Насколько опасна ситуация, в которой он оказался?

– Он находится во власти тех людей, которые его пытали. К нему приходили те же сотрудники, в том числе в суде. В Северо-Кавказский окружной суд (в котором он отказался от показаний – КР) приходил один из сотрудников, который был связан с этой группой ФСБ, участвовавшей в этих пытках. Естественно, мы очень переживаем за его жизнь и безопасность. По крайней мере, надеемся, что сейчас, пока его имя на слуху, пока его не забыли, пока помнят, его не должны трогать. Вообще при всех наших безобразиях они опасаются трогать таких известных людей. Да, они могут ухудшать режим, но идти на незаконные действия, бить, пытать они побоятся.

Хотя меня очень удивило следующее. 5 августа я пообщался с Геннадием, улетел из Ростова. На следующий день к нему пришел ФСБшник и ударил его по ноге. Знаете, это уже наглость абсолютная. Они знают, что к нему приходит адвокат, что к нему приходит ОНК, и все равно под камерами наносят ему удар. Это либо полная безнаказанность, либо безголовость. Я не знаю, как это назвать.

– После приговора Сенцову и Кольченко страны Запада и международные организации оказывают на Россию сильное давление. На ваш взгляд, какой результат может дать такая массированная реакция со стороны мирового сообщества? Возможно ли какое-то радикальное позитивное решение?

– В общем-то мы на него и надеемся, на это радикальное позитивное решение, как бы Россия ни демонстрировала свою особую линию поведения, некий суверенитет. Я надеюсь, что в этих делах они попробуют реализовать какой-то механизм, может быть, не совсем процедурный, не совсем процессуальный по освобождению этих людей – фактических заложников. Это может быть или помилование, или обмен, или подобные шаги. Надежда есть. И пока международные организации и правительства будут высказывать озабоченность и говорить России, что это что-то не то, какие-то шансы у людей на освобождение есть. Понятно, что Сенцову сидеть 20 лет за несовершенное преступление – это абсурд.

Крым.Реалии