15 Июн

Спільнота УКУ підтримує українського кінорежисера Олега Сенцова

Червень – це традиційно складний місяць для кожної університетської спільноти: студенти закінчують навчання і дописують роботи, викладачі їх перечитують і приймають іспити, науковці завершують статті і проводять підсумкові семінари. Панує певна атмосфера завершеності, фінішу – академічне життя готується до літньої сплячки. Тому розуміємо, що виходити з новими ідеями чи проектами у такий сезон не дуже ефективно. Однак, є час, який ми не вибираємо. Бо часу, властиво, немає.

Мабуть, кожен з нас з тривогою і страхом слідкує за долею українського кінорежисера Олега Сенцова, незаконно засудженого, утримуваного на далекій півночі Російської Федерації – увʼязненого, але незламного. 14 травня 2018 р. він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити 64 українських політвʼязнів. Його голодування у тихий період відпусток є жестом великої сили і відчаю. Сенцов готовий віддати життя, щоб світ схаменувся та усвідомив, що #TheyAreStillThere. Вони ще там. Він і десятки невинних людей, що стали заручниками нелюдської системи. Олег Сенцов добровільно вибрав відчайдушний жест стати голосом вопіющого в пустелі – щоб своїми стражданнями і дуже ймовірною жертвою закричати на весь світ.

Його доля болить, майбутнє лякає. Що завтра? Чи витримає? А що, якщо? Що можу зробити я?

Олег у своїй жертві показує нам приклад сили безсилих. Тих, про яких говорив Вацлав Гавел, якими були колись українські борці Руху опору і якими можемо бути ми сьогодні.

Пропонуємо, щоб кожен з нас окремо і УКУ як спільнота доєдналися до зусиль звільнення Олега Сенцова та інших українських в’язнів.

То що ж ми можемо зробити?

-Молитися. Щиро. Віддано. Постійно.

-Говорити. Не відмахуватися від цієї болісної, зовсім не літньої теми. Слідкувати і розповідати.

-Приєднуватися до ініціатив – онлайнових і вуличних. Одиночні протести зі скромними плакатами роблять часом дива.

-Вірити в символи – відмова від вечері чи день голодування у солідарності стануть нагодою зосередитися і не дати забути. Бодай собі.

Незабаром в Центрі Шептицького УКУ з’явиться банер у підтримку Олега Сенцова. Хай він стане постійним нагадуванням і закликом до молитви і дії. Для кожного з нас. Бо #TheyAreStillThere.

Мирослав Маринович

Джерело: Український католицький університет

nazarova Опубликовано в рубрике Без рубрики
14 Июн

Денісова відвідає понад 30 українських в’язнів у Росії. До Сенцова її поки не пускають

Про це повідомляє російський Інтерфакс.

Перемовини Омбудсманів Росії та України

На спільній зустрічі уповноважені з прав людини обмінялися списками заручників, яких вони планують відвідати. У списку української сторони присутні Олег СенцовСтаніслав КлихМикола КарпюкДмитро ШтибліковРоман СущенкоОлександр Кольченко та інші.

“Перший наш спільний візит у рамках моніторингу утримання під вартою громадян Росії і України на території наших держав відбудеться в суботу в Омську”, – повідомила Тетяна Москалькова.

Під час першого візиту українська Омбудсман відвідає Дмитра Штиблікова, якого Росія засудила до 5 років колонії суворого режиму та штрафу у 200 тисяч рублів за нібито членство у “диверсійно-терористичній групі Головного управління розвідки Міноборони України” на території окупованого Криму.

Зі свого боку Москалькова відвідає СІЗО в Херсоні, де утримують журналіста Кирила Вишинського.

Також російська омбудсман має наміри зустрітись із затриманими в Україні активісткою “Волонтеров победы” Оленою Одновол, російськими військовослужбовцями Олександром Барановим і Максимом Одинцовим, колишнім військовослужбовцем Віктором Агєєвим та іншими.

При цьому прес-служба українського Омбудсмана повідомляє, що під час перемовин Денісова наполягала на відвідуванні Олега Сенцова, який уже місяць голодує в російській колонії, але російська сторона наполягає на відвідуванні українського режисера тільки після 22 червня.

“Нас це категорично не влаштовує! Ми будемо далі наполягати на тому, щоб ми поїхали туди найближчими днями”, – заявила Денісова.

Також Уповноважена Верховної ради з прав людини хоче відвідати найближчим часом Романа Сущенка, який утримується в СІЗО “Лефортово”, та Миколу Карпюка, який знаходиться у в’язниці в місті Владимир. Перемовини з цього приводу досі тривають.

Нагадаємо, що вчора Людмила Денісова поїхала до Росії, щоб перевірити стан українських політв’язнів.

Після поїздки до Росії Денісова збирається відвідати Сімферопольське СІЗО в окупованому Криму, де тримають Володимира Балуха, Узаіра Абдуллаєва, Енвера Мамутова, Ремзі Меметова, Зеврі Абсеітова, Рустема Абільтарова, Енвера Сейтосманова, Бекіра Дегерменджі, Асана Чапуху, Кязіма Аметова, Руслана Трубача та Ісмаїла Рамазанова.

16 Май

Сенцов объявил бессрочную голодовку с требованием освободить украинских политузников


Олег Сенцов в суде, архивное фото
Олег Сенцов в суде, архивное фото

«Я, Сенцов Олег, гражданин Украины, незаконно осужденный российским судом и находящийся в колонии города Лабытнанги, объявил бессрочную голодовку с 14 мая 2018 года. Единственным условием ее прекращения является освобождение всех украинских политзаключенных, находящихся на территории России. Вместе и до конца. Слава Украине!» – говорится в тексте письма Сенцова.

Письмо Сенцова
Письмо Сенцова

Сенцов и крымчанин Александр Кольченко были задержаны представителями российских спецслужб в Крыму в мае 2014 года по обвинению в организации терактов на полуострове. В августе 2015 года Северо-Кавказский окружной военный суд в Ростове-на-Дону приговорил Сенцова к 20 годам колонии строгого режима по обвинению в террористической деятельности на территории Крыма. Кольченко получил 10 лет колонии. Оба свою вину не признали.

Правозащитный центр «Мемориал» внес Сенцова и Кольченко в список политзаключенных.

Источник: Крым Реалии

26 Дек

У Кремлі не відповіли, чи будуть звільнені Сенцов та інші українці, засуджені в РФ, в рамках обміну “всіх на всіх”

У Кремлі відмовилися відповідати на запитання, чи будуть звільнені Олег Сенцов та інші українці, засуджені в РФ, в рамках обміну «всіх на всіх» Як передає власний кореспондент УНІАН в РФ, про це журналістам сказав прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков. Читайте також Всі умови узгоджені: обмін полоненими між Україною і бойовиками повинен пройти 27 грудня «Я зараз точно не можу відповісти на це запитання і цього не робитиму. Це дуже чутливий процес. Ви знаєте, коли Медведчук звернувся в Ново-Єрусалимському монастирі до глави держави і патріарха, він отримав підтримку цієї ініціативи і зараз вона опрацьовується і ми сподіваємося, що вона буде реалізована. Процес настільки чутливий, що краще про якісь деталі не говорити», – сказав Пєсков, відповідаючи на запитання, який готується обмін полоненими між Україною і російськими бойовиками, чи передбачає процедуру помилування засуджених українських громадян, зокрема Олега Сенцова в рамках обміну «всіх на всіх».

опубліковано УНІАН 25.12.2017

12 Дек

Европейская киноакадемия и Ай Вэйвэй: Свободу Олегу Сенцову!

Украинский режиссер, писатель, драматург и активист Олег Сенцов должен быть освобожден безо всяких условий. Об этом говорили на церемонии вручения наград Европейской киноакадемии, состоявшейся 9 декабря 2017 года в Берлине.

Ведущий церемонии, продюсер, заместитель главы Киноакадемии Майк Дауни зачитал со сцены отрывок из письма, написанного Олегу известным китайским художником и активистом Ай Вэйвэем: “Дорогой Олег, я знаю о твоем деле благодаря Европейской киноакадемии. Они держат меня в курсе относительно твоей истории и текущей ситуации. Выдвинуть уголовные обвинения против художника или кинорежиссера за то, что он выражает свое мнение – это абсолютное нарушение свободы слова и прав человека. Это не только приносит в жертву свободу индивида – это наносит вред всему обществу. Как коллега-художник, я прошу российские власти немедленно освободить тебя, без каких-либо условий. Ай Вэйвэй”.

Сам Ай Вэйвэй, присутствовавший на церемонии, был ранее неоднократно репрессирован за свои выступления в Китае – как сказал Майк Дауни, он “является известным художником, знающим из личного опыта, что такое тюрьма изнутри”.

После зачтения письма, Майк Дауни продолжил от себя: “Мы должны продолжать борьбу за освобождение Олега. Мы не должны терять надежду. И я думаю, есть люди, которые молятся за это освобождение. Молиться – это не моё; но если бы я молился – то мои молитвы были бы о том, чтобы в следующем году мы провели такую же часть церемонии, еще один раз, и чтобы Олег был на ней вместе с нами, стоял рядом со мной, вместе с вами, и мы бы праздновали его освобождение. Свободу Олегу Сенцову!”

Европейская киноакадемия с 2014 года ведет кампанию за освобождение Олега Сенцова. Видеообращения с требованием свободы для украинского режиссера и активиста записали виднейшие современные деятели кино.

Фотографии взяты с видеозаписи церемонии Европейской киноакадемии на Фейсбуке

#FreeOlegSentsov

Artist Ai Weiwei has written a letter to Oleg Sentsov, read by Mike Downey on the stage of the 30th European Film Awards #FreeOlegSentsov

Опубліковано European Film Awards 9 грудня 2017 р.

10 Дек

Британське посольство закликало РФ звільнити українських політв’язнів

Посольство Британії в Україні закликало Росію звільнити українських політичних в’язнів та нагадало, що Крим – українська територія.

Про це посольство повідомило в Twitter.

 

Як відомо, російський правозахисний центр “Меморіал” оновив список політв`язнів у Росії, це 117 осіб: за останніми підрахунками, більшість засуджених – мусульмани, яких звинуватили у причетності до забороненої в РФ організації “Хізб ут-Тахрір”.

У минулорічному списку було 102 людини.

Cеред політв’язнів багато українців, зокрема Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Станіслав Клих та інші.

Українські консули заявляють, що не мали доступу до відвідування 4 політв’язнів – громадян України за весь час їх незаконного утримання в Росії: Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Ферата Сайфуллаєва і Рустема Ваітова.

Оригінал повідомлення: Українська правда 

07 Дек

Олег Сенцов отримав посилку, яку йому відправили російські правозахисники

Незаконно засуджений в Росії український режисер Олег Сенцов отримав посилку, яку йому відправили російські правозахисники. Про це повідомила керівниця об’єднання «Жінки Євразії» Тетяна Щур.

Дорогие друзья! Все, кто волнуется за Олега Сенцова. 30 ноября 2017г. он, наконец, получил посылку с необходимыми вещами…

Опубліковано Tatiana Shchur 6 грудня 2017 р.

«Всі, хто хвилюється за Олега Сенцова. 30 листопада він, нарешті, отримав посилку з необхідними речами і продуктами, які були йому послані за його списком. Сьогодні нам з Миколою Шуром прийшов лист, де він, звісно ж, з гумором пише про це. Можна поки що видихнути», — написала Тетяна ЩУр на своїй сторінці у Facebook.

За її словами, Олегу Сенцову можна написати листа через ФСВПЛИСТ, попереднього оплативши відповідь.

Як раніше повідомляло Громадське радіо, 26 листопада, у день народження утримуваного в Росії політв’язня Олександра Кольченка активісти в аеропортах України та європейських столиць провели акції «Марне очікування». Акція на підтримку українських політв’язнів, утримуваних у Росії, відбулася у аеропортах Гельсінки, Бухареста, Праги, Варшави та Риги.

опубліковано Громадське радіо 7.12.2017

03 Дек

Нарис про заполярну колонію в Лабитнангі

Коли стало відомо, що українського кінорежисера привезли до колонії «Білий ведмідь», неподалік від міста Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ РФ – ЯНАО), навздогін цій новині швидко, але коротко дали, де це і що. І все… Більше деталей не було.

Відтоді я почав готувати розширену довідку про ті місця, де зараз відбуває покарання український політв’язень. І справа тут не в медійності, богемності. Не буде перебільшенням сказати, що оката російська Феміда саме цього нашого співгромадянину, який опинився під її владою, підбирає найвіддаленіші, найважчі місця відбування ув’язнення. Тому їх можна розглядати як своєрідну точку відліку для інших.

Але ця публікація затримувалася. Передусім тому, що я не отримував відповіді від тамтешніх правозахисників. І ось хоч якоїсь відповіді дочекався (але про це наприкінці). Так що починаємо знайомитися з деталями.

ЯНАО, ЛАБИТНАНГІ — ГЕОГРАФІЯ

Ямало-Ненецький автономний округ має величезну площу – на чверть більшу, ніж Україна. При цьому населення – лише 536 тисяч осіб. І, відповідно, дуже низька щільність проживання — менше однієї людини (0,7) на км.

Клімат тут, скажімо прямо, не дуже здоровий. Особливо для тих, хто не звідси родом. Тим більше для тих, хто, як Сенцов, народився і до того все життя прожив у м’якому кліматі степового Криму.

Ті місця, де Олег перебуває зараз, розташовані на кордоні субарктичного і помірного кліматичних поясів. Клімат визначається наявністю вічної мерзлоти, близькістю холодного Карського моря, великою кількістю заток (у тому числі у вигляді розширених гирл річок, що звуться тут «губами». В цілому для округу характерна довга зима (число днів із стійкими морозами – до 200 на рік), коротке дощове літо (на липень-серпень припадає понад 40% річних опадів), сильні вітри, невелика товщина снігового покриву. Середня температура січня – трохи нижче -23° C, липня – трохи вище +14° C. опадів випадає 450-500 мм/рік, що приблизно вдвічі більше, ніж у степовому Криму (і це не теплі сімферопольські дощі). При таких опадах, низькій випаровуваності внаслідок холоду і багаторічній мерзлоті, що не дає воді просочуватися всередину землі, тут багато річок, боліт, озер.

Повторю головне: для жителя півдня Олега Сенцова ямальський клімат – вкрай несприятливий, тим більше з урахуванням постійного психологічного навантаження, стресу і ослабленого в результаті частих, важких етапувань здоров’я. (Згадуючи Якутськ – його різко-континентальний клімат, із меншою кількістю опадів, але набагато більшим контрастом температур був для Олега не краще).

Адміністративний центр ЯНАО місто Салехард (48,5 тис. жителів) розташований на правому березі Обі, в півтораста кілометрах від її впадання в Обську губу. Навпроти, на лівому березі — місто Лабитнангі (25,3 тис.), яке можна вважати залізничним передмістям столиці ЯНАО. Дістатися до нього з Москви можна двома поїздами з однією пересадкою Москва-Воркута, Воркута-Лабитнангі. Але для економії часу пересідати краще не у Воркуті, а на станції Чум. Дорога займе трохи більше двох діб. Ціна квитків у сумі – від 60 доларів. Простіше дістатися літаком Москва-Салехард, ціна практично та ж – від 75 доларів. Взимку внутрішнє перевезення між містами на Ямалі – всюдиходи на повітряній подушці «Арктика 3Д» (квиток – 2-8 дол.)

Важлива деталь – Салехард саме адміністративний, а не економічний центр ЯНАО, тому – лише третє за величиною місто. Сам же округ можна вважати вотчиною «Газпрому». «Газова столиця» Ямало-Ненецького округу – Новий Уренгой (113 тис.), «Нафтогазова столиця» – місто Ноябрьск (108 тис.)

А ось Лабитнангі та розташований у 30 км від нього селище Харп можна ще вважати «зонівськими столицями» ЯНАО.

РОМАНТИЧНІ НАЗВИ КОЛОНІЙ СТРОГОГО РЕЖИМУ

Спочатку були чутки, що Сенцова везуть саме у Харп. Тут розташовані виправні колонії №3 і №18 (остання неформально відома, як «Полярна сова»). Це ВК суворого режиму за «вчинення особливо тяжких злочинів». Але ми-то знаємо, що в сьогоднішній Росії це поняття трактується надзвичайно широко. Так, наприклад, у ВК-3 кілька років утримувався Платон Лебедєв, який на той час хворів на гепатит (пізніше його перевели у Читу до колеги і друга Ходорковського).

ВК-18 («Полярна сова») – колонія для ув’язнених довічно. Тут утримується, наприклад, серійний вбивця з Москви, відомий, як «Бітцевський маніяк» (49 вбивств) Олександр Пічушкін. Якийсь час в одній камері з ним перебував Нурпаші Кулаєв – єдиний, як вважається, що залишився у живих із групи терористів, які захопили школу в Беслані (01.09.2004). Але після того, як Пічушкін погрожував вбити сусіда, того перевели до іншої камери. Ще один знаменитий в’язень «Сови» – майор міліції Денис Євсюков, який отримав довічний строк після того, як п’яним вбив сімох і поранив двох людей у московському супермаркеті.

Тут сидить і націоналіст-інтелектуал Ілля Горячев, звинувачений, як вважають багато хто, за сумнівними свідченнями націоналіста-бойовика Микити Тихонова, який на той час вже мав довічний строк. При чому «довічник» Тихонов, після того, як дав вирішальні свідчення на Горячева, був переведений із «Полярної сови». Куди – невідомо. Можливо, в більш сприятливі умови, що і було платою за потрібні свідчення. (Але це лише версія, що не підтверджена).

Таким є тло для виправної колонії суворого режиму №8 («Білий ведмідь»), де зараз перебуває в ув’язненні Олег Сенцов. В’язнів з такими резонансними справами до нього в ній не було, зате був ряд скандалів – через перевищення повноважень, побиття, втечі, а також налагоджену керівництвом колонії незаконну економічну діяльність.

Відповідно, ув’язнені з «Білого ведмедя» у 2000-ті – на початку 2010-х неодноразово повідомляли про тортури, нелюдські умови, робочий день понад 12 годин, відсутність гарячої води, вогкість (її особливо важко переносити у місцевому кліматі) тощо. Великий розголос  набув скандал у 2014 році, коли з’явилися заяви про переслідування за релігійною ознакою – приниження, побиття мусульман, схиляння їх до переходу в християнство. Однак «перевірка не підтвердила». І лише у 2015 році вдалося відкрити справу про побиття трьох ув’язнених. З іншого боку, в тому ж році в регіональних новинах на «Росії-1» вийшов хвалебний репортаж «Автомайстерня в колонії суворого режиму №8 міста Лабитнангі»

Важлива для нас деталь. Останні кілька років нових резонансних справ у «Білому ведмеді» немає.

Начальник колонії – полковник Сергій Скачев. У декларації Сергія Вікторовича за 2014 рік вказані дохід у 2 318 954 рублів (приблизно $38 тис.), дві квартири загальною площею 96,1 кв.м та гараж у 18 кв.м. Машина знатна – жигуль-сімка, ВАЗ-2107. Втім, із такою славною майстернею в підвідомчому закладі кращого і не потрібно.

«БІЛИЙ ВЕДМІДЬ», ВИД ЗСЕРЕДИНИ

Про те, що Сенцова етапують саме в Лабитнангі точно стало відомо 11 жовтня, коли челябінські правозахисники Тетяна і Микола Щури опублікували (передавши Укрінформу копію) лист Олега Сенцова, в якому він повідомив їм про це.

За дивовижним збігом симпатична журналістка із Салехарда, автор проекту «Ямальська окружна школа молодого журналіста», заступник головного редактора журналу «Ямальський меридіан» Ольга Ситник саме 11 жовтня опублікувала в своєму блозі в ЖЖ пізнавальний фоторепортаж про «Білий Ведмідь».

Пройдемося по ньому. Повідомляється, що в «Білому ведмеді» близько 700 ув’язнених, як правило, це вперше засуджені чоловіки. Судили їх переважно за злочини, пов’язані з наркотиками (зберігання, збут), а також «за злочини проти життя і здоров’я громадян». Журналістка робить для читачів віртуальну екскурсію по таких місцях: житлові й технічні приміщення, місця прийому їжі, школа, пекарня, майстерні, спортмайданчик.

У колонії ув’язненим дозволено відеозв’язок з родичами («приблизно раз на місяць вони можуть побачити своїх близьких на екрані») і «побачення наживо».

Є в колонії клас вечірньої школи, в якому зобов’язані вчитися всі, хто не має середньої освіти і які не досяг тридцятирічного віку (до Олега, як ми розуміємо, це не відноситься).

У меню заявлені чотири групи харчування: загальна (мінімальні норми харчування) і спеціальні групи, до яких відносять людей з різними захворюваннями. Чотири види каші: манна, вівсяна, перлова, пшоняна. Супи, як обіцяє меню, на курячому бульйоні. Є хлібопекарня, де печуть сірий хліб.

Є тут магазин, де продаються предмети гігієни і продукти харчування. Найпопулярніший товар, як і зазвичай у подібних торгових точках, солодке.

Згущене молоко, цукор, пироги, зефір, цукерки, снікерси, шоколадки. А також сигарети.

Загони розміщуються в приміщеннях казарменого типу. У кожному – близько ста чоловік.

Ліжка двоярусні. На кожному – табличка з ім’ям і фотографією.

Спортмайданчик із невеликим вибором тренажерів під відкритим небом.

Різноманітність снарядів невелике – бруси, кросовер, лава і верстат для жиму.

В останні роки приміщення старої хлібопекарні було відведено під каплицю Святої великомучениці Анастасії Узорішительниці, в якій «зібрана строго цензурувати бібліотека православної літератури».

Із майстерень журналістка показала тільки деревообробку (без уточнення, чи залишилася автомайстерня). Тут роблять сувеніри з дерева, як ручної роботи, так і з застосуванням запрограмованих верстатів. Найбільш складна і кваліфікована діяльність – збірка великих складних моделей вітрильників.

Крім перегляду стандартного телебачення, в колонії є власне ТБ і радіо. Якщо хтось хоче привітати приятеля з днем народження, заявки на це вкидаються до спеціальної синьої поштової скриньки з намальованим на ній білим ведмедем.

Далі для колориту краще дати цитату: «Програма (по місцевому радіо, – О.К.) триває мінімум годину. Основна сітка мовлення – лекції виховного характеру, суспільно-пізнавальні. Частка ефіру виділяється на привітання. Замовляють і молоді, і старші. Вибирають пісні вісімдесятих, дев’яностих … І більш сучасні. Створена база пісень, що пройшли цензуру. Крутять і кіно. В основному, історичні, патріотичні, пізнавальні стрічки».

– Прем’єри ми не маємо права крутити, фільми показуємо тільки після того, як вони пройдуть на центральному телебаченні, – сказав політрук ».

У фіналі Ольга Ситник надає фото і пряму мову полковника Скачева. Частина його промови також дуже цікава для ознайомлення: «Засуджені потребують великої праці від психологічних служб, вихователів. Все починається із розпорядку дня, з дотримання дисципліни. Засуджені звикають жити у рамках закону, багато з них, отримавши професію, влаштовуються потім на роботу. Багато з них, особливо представників нечисленних народів Півночі, отримують повну середню освіту, потім отримують затребувані в окрузі професії: муляр, тесляр, столяр, кухар, зварювальник, кочегар.

Велика частина засуджених – з Ямалу, це політика Росії: розподіл засуджених у межах територіального органу (ось тут погано стикується з випадком Сенцова, – О.К.). Основна маса засуджених – наша, ямальська. У кожному загоні – до ста чоловік. Склад непостійний, ті із засуджених, хто виправився, за рішенням суду отримують умовно-дострокове звільнення».

«ПРАВОЗАХИСНИКИ», ЯКІ ШАРАХАЮТЬСЯ ВІД ЦЬОГО СЛОВА

За правозахисну діяльність у столичному Салехарді відповідають два громадянина начальника. Перший – уповноважений з прав людини в Ямало-Ненецькому автономному окрузі Анатолій Іванович Сак. Десять років пропрацював прокурором, потім ще чотири роки в регіональних управліннях Мін’юсту РФ. Другий – голова Громадської спостережної комісії Ямало-Ненецького АО Данила Борисович Гонтар. На даний час – заступник начальника відділу місцевого державного юридичного бюро. Висунутий до Громадської спостережної комісії регіональним відділенням Асоціації юристів Росії.

«Державне юридичне бюро» – це спеціальні структури в РФ, які реально працюють у тісній зв’язці із судом і прокуратурою. Вони надають «безкоштовну юридичну допомогу для малозабезпечених громадян». На прикладі українських політв’язнів у Росії ми бачили, наскільки «ефективною» є така безкоштовна допомога. Зрозуміло, для російського «судочинства» ефективна.

Листа від ямальського омбудсмена я так і не дочекався. Тепер писатиму в апарат федерального омбудсмена Тетяни Москалькової.

А ось відповідь від голови Ямало-Ненецької Громадської спостережної комісії отримав. Вона коротка, але доволі виразна. Оголошу її, пропустивши кілька важко перетравлюваних бюрократичних формулювань.

«У відповідь на Ваш лист щодо засудженого Сенцова Олега Геннадійовича <…> повідомляю, що засуджений Сенцов О.Г. своєї згоди на передачу відомостей про стан його здоров’я та інших особистих даних не давав.

<…>

У ході відвідування ФКУ «ВК №8» УФСВП по ЯНАО відбулася особиста бесіда з засудженим Сенцовим О.Г., від якого скарг чи інших заяв не надходило».

Я попросив прокоментувати цю відповідь справжнього правозахисника – добру знайому Сенцова Тетяну Щур із Челябінська. Вона була членом Челябінської Громадської спостережної комісії другого і третього скликань, коли, на відміну від нинішнього, четвертого скликання, правозахисники в російських ГСК переважали.

– Що тут скажеш. Це типова стилістика для «правозахисників» ГСК останнього набору. Відповідь за своєю формальністю просто жахлива, хоча витримана так, що, якби це була відповідь прокуратури або ФСВП, нема до чого причепитися.

– Ймовірно, нинішні члени ГСК десь там раніше і працювали.

– Ймовірно. Для правозахисників, якими апріорі повинні бути члени ГСК, подібна відповідь була би просто ганьбою.

– Через жорсткий офіціоз, не притаманний правозахисту?

– Так. ГСК – це громадська структура і в неї немає суворих правил діловодства, які б диктували такий бездушний стиль. Особливо слова “засуджений Сенцов”, що нескінченно повторюються, – це взагалі жах.

– І на обидва моїх запитання, по суті, надана негативна відповідь.

– Цікаво, а вони у Олега ось цей самий дозвіл на «передачу відомостей про стан його здоров’я та інших особистих даних» для вашого інформагентства справді запитували? Не впевнена. А ось в те, що скарг від Олега їм не надходило, можу повірити. А ви б на його місці стали б про щось їх просити? Розумієте, я б їх у принципі не називала б правозахисниками. Навіть у лапках. «ГСКашніки» в кращому випадку. Тим більше, що вони навіть самі себе правозахисниками не називають і не вважають. Більш того – від цього слова шарахаються. Воно для них лайливе, як «п’ята колона», НКО (некомерційні організації) та інші. Люди іншого типу в нинішніх ГСК є дуже рідкісним винятком.

– А у вас самої є якась нова інформація про Олега?

– Ми відправили скарги до Генпрокуратури Росії та прокуратури ЯНАО, центрального апарату ФСВП і Управління ФСВП по ЯНАО, а також до «Пошти Росії».

– На що скаржилися?

– Олегу не віддають посилку – ще з 21 листопада. Взагалі, він пише, що, буває, і місяцями посилки на пошті тримають. Просто неподобство! Зі ФСВП надійшла відповідь, що передали скаргу в округ. А звідти – поки лише підтвердження про те, що скарга отримана і все … Що хочу сказати. Пишіть листи Олегу. 629400 Росія, Ямало-Ненецький автономний округ, м Лабитнангі, вулиця Північна, 33, ВК-8. Сенцову Олегу Геннадійовичу, 1976 р.н. Але якщо надумаєте слати посилку – будьте обережні, обов’язково погоджуйте її із сестрою Олега Наталією Каплан (її легко знайти в інтернеті). Справа в тому, що кількість посилок обмежена. І потрібно добре знати, про що саме просить адресат.

ПІСЛЯМОВА. СОЦІАЛЬНИЙ ВАКУУМ

Готуючи матеріал, я дуже хотів вийти на неформальне спілкування із кимось у Лабитнангі або Салехарді. Але не вийшло. Ні по журналістській лінії, ні по правозахисній, ні по діаспорній.

Але ж в ЯНАО дуже багато українців. За різними даними 8-18%. Це ті, які давно переїхали туди на заробітки, так і нові заробітчани, в тому числі ті, хто працює вахтовим методом. Але особливої соціальної активності вони зараз не виявляють. Бояться втратити роботу (а то й свободу). Невеликі містечка в суворому кліматі Полярного Уралу. Там все на виду. І необережне спілкування може привести до кепських наслідків.

Так що ми повинні звідси боротися за наших в’язнів у Росії.

У майбутньому я продовжу серію подібних нарисів про місця відбування українськими політв’язнями в РФ призначених термінів.

Олег Кудрін. Рига

Фото: Ольга Ситник, Livejournal 

опубліковано УКРІНФОРМ