21 Авг

Европейские деятели культуры призвали лидеров демократических стран добиваться освобождения Олега Сенцова

На сотый день голодовки Олега Сенцова европейские деятели культуры вновь обращаются к лидерам демократических стран. Приводим полный перевод открытого письма, опубликованного в газете Le Monde.

Чтобы понять историю Олега Сенцова, его политические взгляды и исключительное мужество, нужно вернуться на десять лет назад. А именно в ночь с 7 на 8 августа 2008 года: впервые после Второй мировой войны в Европе одна страна – Россия – аннексировала с помощью военной силы территорию другой страны, Грузии. Российским войскам понадобилось всего пять дней, чтобы захватить грузинские провинции Южную Осетию и Абхазию. Ни Европа, ни мир не отреагировали жестко, поэтому у Владимира Путина возникло ощущение вседозволенности на фоне “слабости и упадка Запада”.

Что ж, Владимир Путин продолжает…

В феврале 2014-го на Украине проевропейское восстание Евромайдан, в котором активно участвует Олег Сенцов, приводит к отставке Виктора Януковича, путинской марионетки во главе страны. Ответ (Путина. – Ред.) не заставил себя ждать. В следующем месяце он аннексирует Крым, грозя Украине войной. И вновь ни Европа, ни мир практически не реагируют, смиряясь с российской захватнической волей.

В этой точке пересекаются судьбы кремлевского правителя и молодого кинематографиста Олега Сенцова.

Потому что Олег Сенцов не смирился.

Уроженец Севастополя, в то время он живет там с женой и двумя детьми. Он готовится к съемкам второго полнометражного фильма, но откладывает проект на время Евромайдана. Он говорит ясно и твердо, что думает о силовой аннексии части его страны Россией. После первых смертей на Майдане он готовится присоединиться к протестующим. Мать спрашивает его: “Зачем ты это делаешь? У тебя двое детей!” Олег Сенцов отвечает: “Я делаю это для них. Чтобы они не жили в рабстве”.

11 мая 2014-го ФСБ арестовала его на выходе из дома и вывезла в Россию вместе с тремя другими украинцами (Геннадием Афанасьевым, Алексеем Чирнием и Александром Кольченко). Всех четверых обвинили в подготовке терактов против статуи Ленина и административных зданий, захваченных русскими.

Прокуроры утверждают, что Сенцов сознался в причастности к подготовке терактов. Сам он рассказал, что из него выбивали ложные показания: “Меня избивали ногами, дубинками, стоя, лежа, сидя. Потом меня душили пакетами. Я много раз видел это в кино. Душили четыре раза. Меня раздели донага и угрожали изнасиловать дубинкой. Угрожали закопать в лесополосе”.

Уже 10 июня 2014 года кинематографисты всего мира требуют освобождения Олега Сенцова. Вотще. Судебный процесс, который Amnesty International охарактеризовала как “сталинский”, переносился несколько раз и 25 августа 2015 года завершился обвинительным приговором Сенцову. Поменяв ему гражданство, чтобы его судить, Россия приговорила его е 20 годам заключения в колонии за Полярным кругом. Его товарищ Александр Кольченко, анархист, экоактивист и правозащитник, приговорен к 10 годам.

Одна за другой появляются международные петиции кинематографистов, деятелей культуры, интеллектуалов. По требованию европейских режиссеров крупнейшие кинофестивали оставляют за Сенцовым символическое место в составе жюри.

Но, как и прежде, лидеры демократических стран, особенно в Европе, хранят почти полное молчание и бездействуют, как они поступали все предыдущие 10 лет и поступают сейчас в отношении поддержки Владимиром Путиным одной из самых кровавых нынешних диктатур – режима Башара Асада, который несет ответственность за войну в Сирии, унесшую за семь лет более 350 тысяч жизней.

В этом контексте руководство ФИФА присоединяется к тем, кто помогает путинским замыслам, подарив ему проведение чемпионата мира 2018 года.

Сторонники Сенцова видят в этом окно возможностей. Они не могут помыслить, что в XXI веке западные демократии согласятся с проведением этого чемпионата в России, если в этой стране политических оппонентов держат за решеткой, будь они украинцами или нет.

Но футбольные права вытеснили права народов.

Когда Олег Сенцов понял, что чемпионат мира состоится несмотря на аннексию и политзеков, он решил не дать Владимиру Путину извлечь максимальную выгоду из спортивного события, которое, по его (Путина. – Ред.) расчетам, заставит Запад обо всем забыть. Он (Сенцов. – Ред.) решил внести диссонанс в повсеместный медийный шум ЧМ своей голодовкой.

Это превращает его поступок в масштабное политическое действие, которое, независимо от его исхода, будет вписано в более чем десятилетнюю историю молчания, компромиссов и трусости европейских демократий в отношении Владимира Путина.

Олег Сенцов решил рискнуть своей жизнью. Это политическое решение, а не самоубийство. Он подготовился, как режиссер готовится к съемке. Он обсуждал с врачом, как держать голодовку, чтобы быть услышанным. Он перестал принимать пищу 14 мая 2018 года, во время Каннского фестиваля, зная, что фатальный исход может наступить во время чемпионата мира.

Тем временем расчет Владимира Путина оказался верен. Западные лидеры лишь формально выразили протест, но все они приехали (за исключением британцев, обвиняющих Кремль в убийстве на их территории бывшего агента ФСБ).

Эмманюэль Макрон в конце мая публично говорил об Олеге Сенцове на встрече и пресс-конференции с Владимиром Путиным. Хозяин его выслушал с непроницаемым лицом и сделал вид, что не знает, кто такой Сенцов. Но сборная Франции прошла в финал, и французский президент приехал на чемпионат, организованный Россией. Он вновь поднял тему Олега Сенцова. История покажет, кто из двух лидеров переиграл другого.

Если бы Pussy Riot не выбежали на поле во время финального матча, этот чемпионат запомнился бы только “великолепной организацией”, о которой до тошноты твердили президент ФИФА и практически все СМИ.

Олег Сенцов может умереть в любой момент, каждую минуту.

Если европейским демократиям сегодня еще есть что спасать в плане политических принципов, со смертью Олега Сенцова они это окончательно потеряют. Своей борьбой, которую он, к сожалению, ведет без их (европейских стран. – Ред.) реальной поддержки, Сенцов показывает, какими должны быть ценности XXI века, чтобы демократические страны не повторили ошибок века XX, откармливая чудовищ, которые их же и сожрут.

Сегодня, на 100-й день голодовки, мы вновь призываем европейских лидеров применить все полномочия и средства давления, чтобы добиться немедленного освобождения украинского кинематографиста Олега Сенцова.

Жан Атцфельд, журналист
Бертран Бонелло, кинематографист
Реми Браг, философ
Женевьева Бризак, издательница и писательница
Фредерик Буайе, писатель и издатель
Режис Варнье, кинематографист
Дельфин де Виган, писательница
Фредерик Вормс, философ
Жан-Люк Годар, кинематографист
Мари Дарьёсек, писательница
Арно Деплешен, кинематографист
Мишель Ельчанинов, философ
Славой Жижек, философ
Робен Кампийо, кинематографист
Лоран Канте, кинематографист
Катель Килевере, кинематографист
Филипп Клодель, писатель и кинематографист
Андре Конт-Спонвиль, философ
Катрин Корсини, кинематографист
Франсуа Крокет, посол Франции по правам человека
Жоффруа де Лагаснери, философ
Пьер Леметр, писатель
Джонатан Литтел, писатель
Эдуар Луи, писатель
Андре Маркович, переводчик
Анн-Мари Мьевиль, кинематографист
Жак Одиар, кинематографист
Франсуа Озон, кинематографист
Ритхи Пань, кинематографист
Кристоф Ружжиа, кинематографист
Флоранс Сейво, писатель
Жак Семлен, историк
Бертран Тавернье, кинематографист
Кристиан Тобира, экс-министр юстиции
Паскаль Ферран, кинематографист
Николя Филибер, кинематографист
Эмманюэль Финкель, кинематографист
Филипп Фокон, кинематографист
Пьер Шоллер, кинематографист
Дидье Эрибон, философ
Анни Эрно, писательница

21.08.2018

Опубликовано ГРАНИ.ру

09 Июл

Російська режисерка Єлизавета Стішова віддала свою нагороду з кінофестивалю батькам Серебреннікова та мамі Сенцова

Режисерка Єлизавета Стішова отримала головний приз східноєвропейського конкурсу “На схід від Заходу” та нагороду критиків країн Європи та Середземномор’я FEDEORA на 53 міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах. Успіх режисерці принесла стрічка «Сулейман Гора», що є її дебютом у повнометражному кіно. На церемонії закриття режисерка висловила підтримку Кирилу Серебреннікову та Олегу Сенцову, що уже більше 50 днів голодує в колонії на Ямалі, а премію, що їй присудили, вирішила передати батькам ув’язнених колег.

Фото: facebook.comElizaveta Stishova.

Джерело інформації Московский Комсомолец
Опубліковано 08.07.2018

babych Опубликовано в рубрике Без рубрики
28 Июн

Политзаключенный Эмир-Усеин Куку начал голодовку

Обвиняемый по делу о ячейке исламской партии «Хизб ут-Тахрир» в Ялте Эмир-Усеин Куку 26 июня объявил голодовку, написала в фейсбуке его жена Мерьем.

«Это протест против сфабрикованных дел в отношении него и других несправедливо арестованных политических заключенных!» — рассказала она, добавив, что на этот шаг его подтолкнуло «предвзятое и беззаконное преследование».

До задержания в феврале 2016 года Куку был членом Контактной группы по правам человека в Крыму. По версии следствия, Куку и еще пятеро мусульман пропагандировали идеи «Хизб ут-Тахрир» и проводили собрания, на которых изучали тематическую литературу. В России партия признана террористической организацией, а на территории Украины действует легально.

Фигуранты дела обвиняются в участии в террористической организации по предварительному сговору (часть 2 статьи 35 и часть 2 статьи 205.5 УК) и приготовлении к вооруженному захвату власти (часть 1 статьи 30 и статья 278 УК).

«Мемориал» признал их политзаключенными. Процесс проходит в Северо-Кавказском окружном военном суде в Ростове-на-Дону. «Медиазона» рассказывала о преследовании крымских сторонников «Хизб ут-Тахрир» и публиковала выступление Куку в суде.

Опубликовано Медиазона 28.06.2018

15 Июн

Спільнота УКУ підтримує українського кінорежисера Олега Сенцова

Червень – це традиційно складний місяць для кожної університетської спільноти: студенти закінчують навчання і дописують роботи, викладачі їх перечитують і приймають іспити, науковці завершують статті і проводять підсумкові семінари. Панує певна атмосфера завершеності, фінішу – академічне життя готується до літньої сплячки. Тому розуміємо, що виходити з новими ідеями чи проектами у такий сезон не дуже ефективно. Однак, є час, який ми не вибираємо. Бо часу, властиво, немає.

Мабуть, кожен з нас з тривогою і страхом слідкує за долею українського кінорежисера Олега Сенцова, незаконно засудженого, утримуваного на далекій півночі Російської Федерації – увʼязненого, але незламного. 14 травня 2018 р. він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити 64 українських політвʼязнів. Його голодування у тихий період відпусток є жестом великої сили і відчаю. Сенцов готовий віддати життя, щоб світ схаменувся та усвідомив, що #TheyAreStillThere. Вони ще там. Він і десятки невинних людей, що стали заручниками нелюдської системи. Олег Сенцов добровільно вибрав відчайдушний жест стати голосом вопіющого в пустелі – щоб своїми стражданнями і дуже ймовірною жертвою закричати на весь світ.

Його доля болить, майбутнє лякає. Що завтра? Чи витримає? А що, якщо? Що можу зробити я?

Олег у своїй жертві показує нам приклад сили безсилих. Тих, про яких говорив Вацлав Гавел, якими були колись українські борці Руху опору і якими можемо бути ми сьогодні.

Пропонуємо, щоб кожен з нас окремо і УКУ як спільнота доєдналися до зусиль звільнення Олега Сенцова та інших українських в’язнів.

То що ж ми можемо зробити?

-Молитися. Щиро. Віддано. Постійно.

-Говорити. Не відмахуватися від цієї болісної, зовсім не літньої теми. Слідкувати і розповідати.

-Приєднуватися до ініціатив – онлайнових і вуличних. Одиночні протести зі скромними плакатами роблять часом дива.

-Вірити в символи – відмова від вечері чи день голодування у солідарності стануть нагодою зосередитися і не дати забути. Бодай собі.

Незабаром в Центрі Шептицького УКУ з’явиться банер у підтримку Олега Сенцова. Хай він стане постійним нагадуванням і закликом до молитви і дії. Для кожного з нас. Бо #TheyAreStillThere.

Мирослав Маринович

Джерело: Український католицький університет

12 Дек

Европейская киноакадемия и Ай Вэйвэй: Свободу Олегу Сенцову!

Украинский режиссер, писатель, драматург и активист Олег Сенцов должен быть освобожден безо всяких условий. Об этом говорили на церемонии вручения наград Европейской киноакадемии, состоявшейся 9 декабря 2017 года в Берлине.

Ведущий церемонии, продюсер, заместитель главы Киноакадемии Майк Дауни зачитал со сцены отрывок из письма, написанного Олегу известным китайским художником и активистом Ай Вэйвэем: “Дорогой Олег, я знаю о твоем деле благодаря Европейской киноакадемии. Они держат меня в курсе относительно твоей истории и текущей ситуации. Выдвинуть уголовные обвинения против художника или кинорежиссера за то, что он выражает свое мнение – это абсолютное нарушение свободы слова и прав человека. Это не только приносит в жертву свободу индивида – это наносит вред всему обществу. Как коллега-художник, я прошу российские власти немедленно освободить тебя, без каких-либо условий. Ай Вэйвэй”.

Сам Ай Вэйвэй, присутствовавший на церемонии, был ранее неоднократно репрессирован за свои выступления в Китае – как сказал Майк Дауни, он “является известным художником, знающим из личного опыта, что такое тюрьма изнутри”.

После зачтения письма, Майк Дауни продолжил от себя: “Мы должны продолжать борьбу за освобождение Олега. Мы не должны терять надежду. И я думаю, есть люди, которые молятся за это освобождение. Молиться – это не моё; но если бы я молился – то мои молитвы были бы о том, чтобы в следующем году мы провели такую же часть церемонии, еще один раз, и чтобы Олег был на ней вместе с нами, стоял рядом со мной, вместе с вами, и мы бы праздновали его освобождение. Свободу Олегу Сенцову!”

Европейская киноакадемия с 2014 года ведет кампанию за освобождение Олега Сенцова. Видеообращения с требованием свободы для украинского режиссера и активиста записали виднейшие современные деятели кино.

Фотографии взяты с видеозаписи церемонии Европейской киноакадемии на Фейсбуке

#FreeOlegSentsov

Artist Ai Weiwei has written a letter to Oleg Sentsov, read by Mike Downey on the stage of the 30th European Film Awards #FreeOlegSentsov

Опубліковано European Film Awards 9 грудня 2017 р.

10 Дек

Британське посольство закликало РФ звільнити українських політв’язнів

Посольство Британії в Україні закликало Росію звільнити українських політичних в’язнів та нагадало, що Крим – українська територія.

Про це посольство повідомило в Twitter.

 

Як відомо, російський правозахисний центр “Меморіал” оновив список політв`язнів у Росії, це 117 осіб: за останніми підрахунками, більшість засуджених – мусульмани, яких звинуватили у причетності до забороненої в РФ організації “Хізб ут-Тахрір”.

У минулорічному списку було 102 людини.

Cеред політв’язнів багато українців, зокрема Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Станіслав Клих та інші.

Українські консули заявляють, що не мали доступу до відвідування 4 політв’язнів – громадян України за весь час їх незаконного утримання в Росії: Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Ферата Сайфуллаєва і Рустема Ваітова.

Оригінал повідомлення: Українська правда 

26 Ноя

Я тут, щоб більше не зустрічати рейс, на якому ніхто не приїде, — учасниця акції до Дня народження Кольченка

Учасники акції до Дня народження Олександра Кольченка розповіли Громадському радіо, чому прийшли з табличками, на яких імена ув’язнених в РФ, в аеропорт «Київ».

На невеликій території для очікування приїжджих в аеропорту «Київ» стоять активісти, які чекали рейс з ув’язненими в РФ за політичними мотивами. Але на цьому рейсі нікого не було. Учасниця акції Поліна Бродік стоїть з табличкою «Олександр Кольченко».

«Акція насправді придумана не нами. Ми підтримуємо міжнародну ініціативу. Спочатку її запустили в 2014 році чеські активісти. І вони виступали проти жертв різних репресій, як правило в Росії. Вони говорили, як про живих людей, так само, як і про тих, хто пропав безвісти або загинув в результаті переслідувань. В цьому році вони присвятили акцію, саме в цей день, українським політв’язням», — сказала активістка.

Киянин Богдан Карпусь називає себе другом Олександра Кольченко, він розповів Громадському радіо, що вважає людей, які незаконно ув’язненні в Росії репресованими.

«Я прийшов підтримати репресованих людей, які перебуваю в Росії, мого особистого знайомого Олександра Кольченка, якого репресували, приписали йому сфабриковану справу. Тут така символічна акція, що ми всі чекаємо цих людей, вони от зараз повинні вийти з борту літака, але їх немає, бо вони репресовані владою сусідньої держави», — сказав Карпусь.

Кримчанка Марія Столяріна переїхала в Київ у 2014 році. З того часу, каже, часто бере участь у акціях проти російської агресії та на підтримку політв’язнів РФ. Мріє познайомитись із Олександром Кольченком особисто.

«Сьогодні день народження Саші Кольченко, який вимушений вже третій рік зустрічати його за стінами Кремля. Багато кримчан та просто українців є політичними в’язнями, а для мене це особисте, бо я сама з Криму. Я дуже хочу, щоб нарешті всіх хлопців, яких зараз там тримають змогли приїхати і ми змогли справді їх зустріти тут, а не просто зустрічати рейс на якому ніхто не приїде», — розповіла переселенка.

В Криму у дівчини залишились Бабуся і кіт. Вона єдина з сім’ї може відвідувати бабусю на окупованому півосторові.

«З моєї родини тільки я одна можу приїжджати в Крим. Моя мама не може приїжджати, бо це небезпечно. Бабусі дуже важко вона чекає, що нарешті не буде кордонів і ми зможемо повернутись», — додала учасниця акції.

Великий портрет юнака у зморщених рухах тримає сивий чоловік. Це батько ув’язненого в Росії Валентина Вигівського, Петро.

«Мій син знаходиться в Росі, він політичний в’язень. Звинувачують в шпигунстві саме тому прийшов в аеропорт сьогодні», — розповів Петро.

17 вересня 2014 року київський підприємець, активний учасник Євромайдану та авіатор-любитель Валентин Віговський виїхав у Крим на виставку, пов’язану з авіацією. Вдома лишилась дружина, 5-річний син, батьки та молодший брат. Під час поїздки з Вигівським зник зв’язок. Вже пізніше стало відомо, що Валентина затримали представники так званої самооборони для перевірки документів. Причиною затримання стала київська прописка. Потім його таємно вивезли до московського слідчого ізолятору Лефортово, в якому Валентин пробув близько 15 місяців. В грудні 2015 року московський обласний суд виніс вирок — 11 років тюрми за шпигунство на території РФ. Батько Петро листується із сином, рідше вдається почути його голос по телефону.

«Ми, родичі, ходимо на всі акції і самі їх організовуємо. Влада напевно щось робить. Ну а ми таким засобом намагаємось допомагати. Маємо зв’язок паперовими листами іноді телефонним дзвінком. Місяць чи два тому спілкувались із сином», — розповів Петро Вигівський.

До акції приєдналась речниця МЗС Мар’яна Беца. Вона запевнила, що Україна бореться за визволення кожного незаконно ув’язненого українця.

«На сам перед треба сказати, що на місці цих політв’язнів може бути кожен з нас. Росія розв’язала повномасштабну війн але боротьба за кожного громадянина України триває», — сказала Беца.

Нагадаємо, сьогодні, 26 жовтня, російському політв’язню Олександру Кольченко виповнюється 28 років. Кольченко проводить своє День народження вже четвертий рік за ґратами російських в’язниць. Його пов’язали 16 травня 2014 року у Сімферополі. Росія звинувачує Кольченко у підпалі офісів «Єдиної Росії» і «Російської общини Криму» та підготовці вибуху біля меморіалу Вічного вогню. Втім аргументувати ці звинувачення російські прокурори так і не змогли.

Мама Олександра Кольченка розповіла Громадському радіо, що стан українця погіршується, він втрачає вагу.

Як повідомляло Громадське радіов аеропорту «Київ» провели акцію до Дня народження Олександра Кольченка.

опубліковано громадське радіо 26.11.2017

25 Ноя

Активісти завели для Олександра Кольченка кота, який чекає на політв’язня в Україні

ФБ Сніжка: https://www.facebook.com/tundrascat – додавайтесь у френди!

Джерело: Радіо Свобода