05 Апр

Фильм “Процесс” о деле Сенцова-Кольченко выходит в украинский прокат

6 апреля на экраны кинотеатров выходит документальный фильм Аскольда Курова «Процесс» об украинском режиссере Олеге Сенцове, который ныне находиться в заключении на территории РФ. Часть сборов от продажи билетов будет перечислена семье Сенцова.
Фильм Аскольда Курова рассказывает о суде над Сенцовым и попытках семьи, друзей и адвокатов освободить режиссера из тюрьмы. Название ленты – «Процесс» – отсылает к кафкианскому абсурду происходящего, показывая, как в тоталитарном государстве жертвой бюрократической машины может стать любой человек.
«Иногда бывает трудно оставаться простым наблюдателем. Идея фильма выросла из моей неспособности изменить то темное будущее, которое ждало Олега Сенцова – человека, который всего лишь хотел жить в свободной стране и снимать кино. Этот фильм – возможность найти и выказать поддержку Олегу не только от нас, но и от многих людей по всему миру,» – объяснил свои мотивы Куров. «Процесс» был снят при поддержке Эстонии, Польши и Чехии.
Международная премьера фильма состоялась во внеконкурсной программе на 67-м Берлинском кинофестивале. Показ был организован совместно с Европейской киноакадемией, которая два года призывает к освобождению Сенцова. Письмо с таким требованием в свое время подписали десятки европейских кинематографистов – Вим Вендерс, Кен Лоуч, Агнешка Холланд, Педро Альмодовар и другие. Перед началом фильма прошел флэшмоб – гости премьеры подняли таблички с хэштегом #FreeSentsov.
Украинская премьера ленты состоялась в рамках Международного фестиваля документального кино о правах человека Docudays UA. Режиссер лично представил свой фильм зрителям.
Аскольд Куров – российский документалист, выпускник Мастерской документального кино Марины Разбежкиной. Основная тематика его работ – проблемы прав человека и социальные конфликты в современной России.
Опубликовано Arthousetraffic.com 29 марта 2017 
27 Мар

Из режиссера в киногерои. Как прошла украинская премьера фильма о Сенцове

В Киеве 25 марта состоялась украинская премьера фильма «Процесс: российское государство против Олега Сенцова». Ранее лента демонстрировалась в Германии и Чехии, и, наконец, попала на экраны родины главного героя. Показ состоялся в столичном Доме кино в рамках международного фестиваля Docudays UA. За тем, как он проходил, наблюдал корреспондент Крым.Реалии.

Показ фильма начался с получасовым опозданием. Кино про Олега Сенцова собрало аншлаг: в холле Дома кино образовалась толпа, из-за чего зрители медленно заполняли зал.

Пока посетители стояли в очереди, они имели возможность поддержать героев фильма не словом, а делом. Активисты группы «Комитет солидарности» предлагали присутствующим написать открытки Олегу Сенцову и Александру Кольченко, приобрести футболки с надписью «Свободу крымским заложникам» либо просто пожертвовать деньги на нужды политузников.

Крымчанка Анастасия Черная, работавшая ассистенткой режиссера у Сенцова, ходила по фойе и раздавала собравшимся значки с портретами Олега.

«Мне кажется, что сейчас важно, чтобы внимание к Сенцову, которое было очень значительным первый год после ареста, не ослаблялось. Я очень рада, что фильм «Процесс» вышел, что еще больше людей посмотрит, узнает и услышит его фамилию», – рассказала Анастасия в комментарии для Крым.Реалии.

«Лучше бы этого фильма не было»

Когда зрители, наконец, заполнили зал, там провели флешмоб в поддержку крымского кинорежиссера. Присутствующие подняли над головой желтые плакаты с надписью #FreeSentsov. Предварительно их раздали собравшимся волонтеры организации Amnesty International. Подобная акция проводится не впервые: она проходит практически на всех крупных европейских кинофестивалях.

Ведущая кинопоказа, журналистка Ангелина Карякина, прежде чем передать слово для приветствия автору картины Аскольду Курову, неожиданно перевела тему и рассказала о тревожных событиях, происходящих в Беларуси.

«Так вышло, что в Беларуси сегодня задержаны журналисты, правозащитники и активисты. Среди них были также и украинские правозащитники, которые много делали и продолжают делать для кампании по освобождению украинских политзаключенных – так называемых узников Кремля», – сказала ведущая, после чего проанонсировала акцию солидарности с жителями соседней страны под посольством Беларуси.

Режиссер фильма «Процесс», россиянин Аскольд Куров в своем приветственном слове поблагодарил зрителей за интерес к его картине и признался, что предпочел бы, чтобы этого фильма вообще не было.

«Конечно, хотелось бы, чтобы Олег был сегодня с нами и показывал свое кино. В любом случае, я считаю, что этот показ очень важен, как любая поддержка, которая происходит во всем мире на кинофестивалях. Для Олега она особенно важна», – сказал Куров, и показ начался.

На первых кадрах фильма Олег Сенцов идет по кинозалу под аплодисменты зрителей. Ведущий на сцене в этот момент объявляет, что его фильм «Гамер» одержал победу в фестивальной номинации. В следующем эпизоде Олег снова перемещается по залу – но уже не в кинотеатре, а в здании суда. Закованного в наручники, его ведут в клетку для подсудимых.

Фильм «Процесс» подробно рассказывает о том, как крымский кинорежиссер стал жертвой российской репрессивной машины. Как из других фигурантов выбивали показания под пытками, каким образом ФСБ подстрекала симферопольских активистов к радикальным действиям, и как силовики пытались под пытками сломать самого Сенцова, но у них ничего не получилось.

Зритель также узнает больше о личной жизни Олега: видит повседневную жизнь его детей, матери и двоюродной сестры Натальи (Каплан – КР), которая фактически является одной из главных героинь фильма.

Ключевыми эпизодами «Процесса» являются речи Сенцова из-за решетки. Практически после каждой из них зал киевского Дома кино разрывался аплодисментами.

Неожиданно зрители отреагировали на эпизод, где Сенцову и его соратнику Кольченко выносят приговор. В этот момент они дружно разразились смехом. Такую реакцию спровоцировало поведение самих Олега и Александра на экране. Услышав присужденные сроки, они стали смеяться и поздравлять друг друга рукопожатием.

Концовка фильма известна зрителю еще до того, как он ее увидел. Она неутешительна. Но после просмотра возникает вопрос, кто в этой истории победитель, а кто проигравший. Российское государство, отправившее своего врага в лагеря, или Сенцов, который остался свободным в неволе и вскрыл лицемерие и жестокость кремлевского режима.

«Героев не существует»

Когда на экране появились титры, зал дружно поднялся с мест и несколько минут аплодировал стоя. Было непонятно, кому это было посвящено: главному герою фильма, его автору или им обоим.

После показа на сцену поднялись режиссер Аскольд Куров и одна из героинь фильма – сестра Олега Наталья Каплан.

«Мне очень понравилось то, что однажды сказала Наташа. То, что героев не существует, существуют обстоятельства, в которых человек делает выбор. Для меня Олег – это человек, который сделал выбор и решил для себя, что для него свобода важнее жизни. Кто-то считает, что жизнь важнее свободы. Это кино и о выборе, и о страхе», – сказал Аскольд Куров, отвечая на вопросы во время обсуждения.

Многие зрители после просмотра задавали вопросы о том, как они могут помочь Олегу Сенцову в сложившемся положении. Наталья Каплан ответила, что сейчас лучшая помощь – это распространение информации о судьбе ее брата, поскольку только поддержание внимания к этой теме и международное давление рано или поздно может вынудить Кремль освободить Олега.

«В первую очередь максимально доносить это до политиков, чтобы они продолжали действовать, и, возможно, действовать более жестко. Потому что вытащить Олега могут только политики», – сказала она.

Накануне украинской премьеры фильма «​Процесс»​ Крым.Реалии выпустили спецпроект «Киногерой Олег Сенцов». Ознакомившись с ним, можно узнать многое о жизненном и творческом пути Сенцова, гражданской и политической активности крымчанина, а также о международной общественной кампании солидарности в его поддержку.

Опубликовано Крым.Реалии 26 марта 2017
13 Апр

ІНТЕРВ’Ю: Кінорежисер-документаліст Аскольд Куров про фільм “Процес”

Аскольд спеціалізується на гострих соціально-політичних темах: його фільми – про протестний рух в Росії, про реванш радянської ідеології, про переслідування ЛГБТ тощо. У 2014 році Аскольд почав роботу над фільмом «Процес» про Олега Сенцова, прем’єра якого запланована на літо цього року.

  • У чому меседж фільму «Процес»? Якого Сенцова ви, перш за все, хотіли показати: професіонала, патріота, особистість?

Мета – зрозуміти і зафіксувати конкретні події і той час, в якому ми опинилися. Зрозуміти, що рухає людьми, коли одні стають зрадниками, інші героями. Як людина робить вибір в найважчих обставинах свого життя, як подолати власне боягузтво і знайти в собі мужність, щоб протистояти системі.

Хотілося б розповісти про Олега як про людину, тому що у нього немає окремих режимів «патріот», «режисер», «особистість». Все це – його життя.

  • Для вас цей фільм – в першу чергу документальне публіцистичне висловлювання або документальне художнє?

Я не вмію робити публіцистичне кіно. Так виходить, що всі мої фільми особисті. Я знімаю, коли хочу знайти відповіді на якісь питання, які мені не дають спокою.

 

  • Що в процесі роботи над фільмом ви дізналися про Олега, що вас здивувало?

Здивувала його ступінь свободи і цілісність. Відкрив для себе його талант – коли я читав його сценарії, про які не знав раніше. Взагалі, вважаю його одним з найцікавіших і багатообіцяючих режисерів на пострадянському просторі.

  • Якими ключовими словами ви б охарактеризували Сенцова?

Чесний, мужній, талановитий і дуже дотепний.

  • Що особисто ви відчули, коли дізналися, що Олега засудили на 20 років?

Відчай і неймовірну ненависть до всієї цієї пекельної системи і конкретних людей в ній. Хоча всі з самого початку розуміли, що суд над Сенцовим і Кольченком – це такий спектакль, який зображає правосуддя, багато хто, в тому числі я, потай сподівалися на диво. І коли після вироку всі вийшли із залу суду, я бачив, що у багатьох ком стояв в горлі.

  • На яку аудиторію більшою мірою розрахований фільм – російську чи українську?

Я хочу, щоб фільм був зрозумілий широкій міжнародній аудиторії. І в цьому ще одна складність – потрібно розповісти про той контекст, в якому відбуваються всі події. Найчастіше люди на Заході взагалі не знають про те, що відбувається в Україні і Росії в останні роки, не кажучи вже про конкретних політв’язнів.

  • Наскільки насправді велика підтримка Путіна в російському суспільстві?

Якщо вірити статистиці, то це близько 86% населення. І, судячи з того, що я бачу навколо, це відповідає правді. Оскільки для більшості основним джерелом є телебачення, а на сьогоднішній день всі телеканали підпорядковані загальному завданню пропаганди, то це перетворилося на дуже потужну машину, яка формує громадську думку.

  • Як багато серед ваших друзів і знайомих в Росії таких, хто ненавидить або зневажає нинішню Україну?

Раніше серед моїх знайомих були такі люди. Для мене єдиним виходом було обмежити або припинити з ними спілкування.

  • Що знають про справу Сенцова звичайні громадяни?

Якщо знають, то тільки те, що говорить телевізор: «Спіймали і судили терористів». Але коли починаєш з людьми спілкуватися і розповідати про деталі справи, про тортури і сфабриковані докази, то багато хто готовий у це повірити. Тому що тут немає потреби переконувати людей у тому, що в Росії можуть запросто посадити невинну людину. Багато хто знає подібні історії, пов’язані зі знайомими або родичами.

  • Краудфандінг для фільму  був внутрішньоукраїнським чи російські громадяни теж брали участь?

Краудфандінг спочатку був орієнтований на українську аудиторію і проводився на українському майданчику biggggidea.com. Тому більшість із тих, хто брав участь у ньому – це люди з України. Але було і кілька людей з Росії.

  • Як для вас пов’язані справи Сенцова і Кольченка і справа Савченко, а також інші подібні? Чи не здається вам, що справа Сенцова відійшла в тінь у зв’язку з всесвітнім галасом навколо Савченко?

Всі ці наспіх зліплені справи пов’язані між собою, в першу чергу, абсурдністю звинувачень і тим, що одна з головних їхніх цілей – це робота на пропаганду і створення образу ворога.

Звичайно, в потоці інформаційних приводів ці політичні справи постійно виходять з поля зору людей. Тому необхідно постійно їх туди повертати. У цьому, до речі, я бачу одну з задач нашого фільму.

  • Ви, як російський режисер, який знімає документальний фільм про людину, що бореться з російським режимом – чи відчуваєте якийсь пресинг у себе на Батьківщині? Чи були спроби перешкодити роботі над «Процесом»?

Ні, жодного тиску я поки не відчував. Я не входжу ні в які державні кіноспілки, не отримую фінансування від Міністерства культури і у мене немає постійної роботи, тому не дуже зрозуміло, як на мене можна зараз тиснути. Звичайно, коли фільм буде готовий, почнуться проблеми з публічними показами, тому що з ймовірністю 99,9% прокатного посвідчення від Міністерства культури він не отримає і по телевізору його теж не покажуть.

  • Як поставилися ваші колеги по кінопрофесії в Росії до того, що ви беретеся за таку тему?

Багато хто підтримав, за що я їм дуже вдячний. У минулому році ми проводили міжнародну кампанію на підтримку Олега Сенцова і записували короткі відеозвернення режисерів, продюсерів, акторів, кінокритиків з різних країн і викладали на нашому каналі в YouTube і соцмережах. У Росії ніхто з тих, до кого ми зверталися з пропозицією взяти участь у цій кампанії, не відмовився. Серед них – Олексій Герман-молодший, Іван Вирипаєв, Олександр Котт, Юрій Арабов, Олексій Федорченко, Сергій Лобан, Віталій Манський, Олексій Попогребський, Борис Хлєбніков, Павло Бардін, Марина Разбежкіна та інші.

Опубліковано Cultprostir.ua 4 квітня 2016