12 Дек

Саша Кольченко отримає листа поштою Діда Мороза

Активісти та активістки Комітету Солідарності відправили чергові листи Саші “Тундрі” Кольченку, однак цього разу трохи незвичайні: поштою Діда Мороза, а також – Святого Миколая. Відповідні печатки на конверти поставили співробітниці цих пошт – вони ж, за сумісництвом, операціоністки київського Головпоштамту. Сподіваємося, новорічна магія допоможе не тільки вчасно доставити листа Сашкові, але й швидше отримати таку очікувану відповідь від нього.

Якщо захочете надіслати такі листи з печатками нашим політв’язням – теж можете це зробити! Нагадуємо, що ви можете написати листа Олександру Кольченку та Олегу Сенцову через нашу електронну форму, або ж самостійно. Адреси для відправлення знаходяться тут.

07 Дек

Олег Сенцов отримав посилку, яку йому відправили російські правозахисники

Незаконно засуджений в Росії український режисер Олег Сенцов отримав посилку, яку йому відправили російські правозахисники. Про це повідомила керівниця об’єднання «Жінки Євразії» Тетяна Щур.

Дорогие друзья! Все, кто волнуется за Олега Сенцова. 30 ноября 2017г. он, наконец, получил посылку с необходимыми вещами…

Опубліковано Tatiana Shchur 6 грудня 2017 р.

«Всі, хто хвилюється за Олега Сенцова. 30 листопада він, нарешті, отримав посилку з необхідними речами і продуктами, які були йому послані за його списком. Сьогодні нам з Миколою Шуром прийшов лист, де він, звісно ж, з гумором пише про це. Можна поки що видихнути», — написала Тетяна ЩУр на своїй сторінці у Facebook.

За її словами, Олегу Сенцову можна написати листа через ФСВПЛИСТ, попереднього оплативши відповідь.

Як раніше повідомляло Громадське радіо, 26 листопада, у день народження утримуваного в Росії політв’язня Олександра Кольченка активісти в аеропортах України та європейських столиць провели акції «Марне очікування». Акція на підтримку українських політв’язнів, утримуваних у Росії, відбулася у аеропортах Гельсінки, Бухареста, Праги, Варшави та Риги.

опубліковано Громадське радіо 7.12.2017

babych Опубликовано в рубрике Без рубрики
03 Дек

Нарис про заполярну колонію в Лабитнангі

Коли стало відомо, що українського кінорежисера привезли до колонії «Білий ведмідь», неподалік від міста Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ РФ – ЯНАО), навздогін цій новині швидко, але коротко дали, де це і що. І все… Більше деталей не було.

Відтоді я почав готувати розширену довідку про ті місця, де зараз відбуває покарання український політв’язень. І справа тут не в медійності, богемності. Не буде перебільшенням сказати, що оката російська Феміда саме цього нашого співгромадянину, який опинився під її владою, підбирає найвіддаленіші, найважчі місця відбування ув’язнення. Тому їх можна розглядати як своєрідну точку відліку для інших.

Але ця публікація затримувалася. Передусім тому, що я не отримував відповіді від тамтешніх правозахисників. І ось хоч якоїсь відповіді дочекався (але про це наприкінці). Так що починаємо знайомитися з деталями.

ЯНАО, ЛАБИТНАНГІ — ГЕОГРАФІЯ

Ямало-Ненецький автономний округ має величезну площу – на чверть більшу, ніж Україна. При цьому населення – лише 536 тисяч осіб. І, відповідно, дуже низька щільність проживання — менше однієї людини (0,7) на км.

Клімат тут, скажімо прямо, не дуже здоровий. Особливо для тих, хто не звідси родом. Тим більше для тих, хто, як Сенцов, народився і до того все життя прожив у м’якому кліматі степового Криму.

Ті місця, де Олег перебуває зараз, розташовані на кордоні субарктичного і помірного кліматичних поясів. Клімат визначається наявністю вічної мерзлоти, близькістю холодного Карського моря, великою кількістю заток (у тому числі у вигляді розширених гирл річок, що звуться тут «губами». В цілому для округу характерна довга зима (число днів із стійкими морозами – до 200 на рік), коротке дощове літо (на липень-серпень припадає понад 40% річних опадів), сильні вітри, невелика товщина снігового покриву. Середня температура січня – трохи нижче -23° C, липня – трохи вище +14° C. опадів випадає 450-500 мм/рік, що приблизно вдвічі більше, ніж у степовому Криму (і це не теплі сімферопольські дощі). При таких опадах, низькій випаровуваності внаслідок холоду і багаторічній мерзлоті, що не дає воді просочуватися всередину землі, тут багато річок, боліт, озер.

Повторю головне: для жителя півдня Олега Сенцова ямальський клімат – вкрай несприятливий, тим більше з урахуванням постійного психологічного навантаження, стресу і ослабленого в результаті частих, важких етапувань здоров’я. (Згадуючи Якутськ – його різко-континентальний клімат, із меншою кількістю опадів, але набагато більшим контрастом температур був для Олега не краще).

Адміністративний центр ЯНАО місто Салехард (48,5 тис. жителів) розташований на правому березі Обі, в півтораста кілометрах від її впадання в Обську губу. Навпроти, на лівому березі — місто Лабитнангі (25,3 тис.), яке можна вважати залізничним передмістям столиці ЯНАО. Дістатися до нього з Москви можна двома поїздами з однією пересадкою Москва-Воркута, Воркута-Лабитнангі. Але для економії часу пересідати краще не у Воркуті, а на станції Чум. Дорога займе трохи більше двох діб. Ціна квитків у сумі – від 60 доларів. Простіше дістатися літаком Москва-Салехард, ціна практично та ж – від 75 доларів. Взимку внутрішнє перевезення між містами на Ямалі – всюдиходи на повітряній подушці «Арктика 3Д» (квиток – 2-8 дол.)

Важлива деталь – Салехард саме адміністративний, а не економічний центр ЯНАО, тому – лише третє за величиною місто. Сам же округ можна вважати вотчиною «Газпрому». «Газова столиця» Ямало-Ненецького округу – Новий Уренгой (113 тис.), «Нафтогазова столиця» – місто Ноябрьск (108 тис.)

А ось Лабитнангі та розташований у 30 км від нього селище Харп можна ще вважати «зонівськими столицями» ЯНАО.

РОМАНТИЧНІ НАЗВИ КОЛОНІЙ СТРОГОГО РЕЖИМУ

Спочатку були чутки, що Сенцова везуть саме у Харп. Тут розташовані виправні колонії №3 і №18 (остання неформально відома, як «Полярна сова»). Це ВК суворого режиму за «вчинення особливо тяжких злочинів». Але ми-то знаємо, що в сьогоднішній Росії це поняття трактується надзвичайно широко. Так, наприклад, у ВК-3 кілька років утримувався Платон Лебедєв, який на той час хворів на гепатит (пізніше його перевели у Читу до колеги і друга Ходорковського).

ВК-18 («Полярна сова») – колонія для ув’язнених довічно. Тут утримується, наприклад, серійний вбивця з Москви, відомий, як «Бітцевський маніяк» (49 вбивств) Олександр Пічушкін. Якийсь час в одній камері з ним перебував Нурпаші Кулаєв – єдиний, як вважається, що залишився у живих із групи терористів, які захопили школу в Беслані (01.09.2004). Але після того, як Пічушкін погрожував вбити сусіда, того перевели до іншої камери. Ще один знаменитий в’язень «Сови» – майор міліції Денис Євсюков, який отримав довічний строк після того, як п’яним вбив сімох і поранив двох людей у московському супермаркеті.

Тут сидить і націоналіст-інтелектуал Ілля Горячев, звинувачений, як вважають багато хто, за сумнівними свідченнями націоналіста-бойовика Микити Тихонова, який на той час вже мав довічний строк. При чому «довічник» Тихонов, після того, як дав вирішальні свідчення на Горячева, був переведений із «Полярної сови». Куди – невідомо. Можливо, в більш сприятливі умови, що і було платою за потрібні свідчення. (Але це лише версія, що не підтверджена).

Таким є тло для виправної колонії суворого режиму №8 («Білий ведмідь»), де зараз перебуває в ув’язненні Олег Сенцов. В’язнів з такими резонансними справами до нього в ній не було, зате був ряд скандалів – через перевищення повноважень, побиття, втечі, а також налагоджену керівництвом колонії незаконну економічну діяльність.

Відповідно, ув’язнені з «Білого ведмедя» у 2000-ті – на початку 2010-х неодноразово повідомляли про тортури, нелюдські умови, робочий день понад 12 годин, відсутність гарячої води, вогкість (її особливо важко переносити у місцевому кліматі) тощо. Великий розголос  набув скандал у 2014 році, коли з’явилися заяви про переслідування за релігійною ознакою – приниження, побиття мусульман, схиляння їх до переходу в християнство. Однак «перевірка не підтвердила». І лише у 2015 році вдалося відкрити справу про побиття трьох ув’язнених. З іншого боку, в тому ж році в регіональних новинах на «Росії-1» вийшов хвалебний репортаж «Автомайстерня в колонії суворого режиму №8 міста Лабитнангі»

Важлива для нас деталь. Останні кілька років нових резонансних справ у «Білому ведмеді» немає.

Начальник колонії – полковник Сергій Скачев. У декларації Сергія Вікторовича за 2014 рік вказані дохід у 2 318 954 рублів (приблизно $38 тис.), дві квартири загальною площею 96,1 кв.м та гараж у 18 кв.м. Машина знатна – жигуль-сімка, ВАЗ-2107. Втім, із такою славною майстернею в підвідомчому закладі кращого і не потрібно.

«БІЛИЙ ВЕДМІДЬ», ВИД ЗСЕРЕДИНИ

Про те, що Сенцова етапують саме в Лабитнангі точно стало відомо 11 жовтня, коли челябінські правозахисники Тетяна і Микола Щури опублікували (передавши Укрінформу копію) лист Олега Сенцова, в якому він повідомив їм про це.

За дивовижним збігом симпатична журналістка із Салехарда, автор проекту «Ямальська окружна школа молодого журналіста», заступник головного редактора журналу «Ямальський меридіан» Ольга Ситник саме 11 жовтня опублікувала в своєму блозі в ЖЖ пізнавальний фоторепортаж про «Білий Ведмідь».

Пройдемося по ньому. Повідомляється, що в «Білому ведмеді» близько 700 ув’язнених, як правило, це вперше засуджені чоловіки. Судили їх переважно за злочини, пов’язані з наркотиками (зберігання, збут), а також «за злочини проти життя і здоров’я громадян». Журналістка робить для читачів віртуальну екскурсію по таких місцях: житлові й технічні приміщення, місця прийому їжі, школа, пекарня, майстерні, спортмайданчик.

У колонії ув’язненим дозволено відеозв’язок з родичами («приблизно раз на місяць вони можуть побачити своїх близьких на екрані») і «побачення наживо».

Є в колонії клас вечірньої школи, в якому зобов’язані вчитися всі, хто не має середньої освіти і які не досяг тридцятирічного віку (до Олега, як ми розуміємо, це не відноситься).

У меню заявлені чотири групи харчування: загальна (мінімальні норми харчування) і спеціальні групи, до яких відносять людей з різними захворюваннями. Чотири види каші: манна, вівсяна, перлова, пшоняна. Супи, як обіцяє меню, на курячому бульйоні. Є хлібопекарня, де печуть сірий хліб.

Є тут магазин, де продаються предмети гігієни і продукти харчування. Найпопулярніший товар, як і зазвичай у подібних торгових точках, солодке.

Згущене молоко, цукор, пироги, зефір, цукерки, снікерси, шоколадки. А також сигарети.

Загони розміщуються в приміщеннях казарменого типу. У кожному – близько ста чоловік.

Ліжка двоярусні. На кожному – табличка з ім’ям і фотографією.

Спортмайданчик із невеликим вибором тренажерів під відкритим небом.

Різноманітність снарядів невелике – бруси, кросовер, лава і верстат для жиму.

В останні роки приміщення старої хлібопекарні було відведено під каплицю Святої великомучениці Анастасії Узорішительниці, в якій «зібрана строго цензурувати бібліотека православної літератури».

Із майстерень журналістка показала тільки деревообробку (без уточнення, чи залишилася автомайстерня). Тут роблять сувеніри з дерева, як ручної роботи, так і з застосуванням запрограмованих верстатів. Найбільш складна і кваліфікована діяльність – збірка великих складних моделей вітрильників.

Крім перегляду стандартного телебачення, в колонії є власне ТБ і радіо. Якщо хтось хоче привітати приятеля з днем народження, заявки на це вкидаються до спеціальної синьої поштової скриньки з намальованим на ній білим ведмедем.

Далі для колориту краще дати цитату: «Програма (по місцевому радіо, – О.К.) триває мінімум годину. Основна сітка мовлення – лекції виховного характеру, суспільно-пізнавальні. Частка ефіру виділяється на привітання. Замовляють і молоді, і старші. Вибирають пісні вісімдесятих, дев’яностих … І більш сучасні. Створена база пісень, що пройшли цензуру. Крутять і кіно. В основному, історичні, патріотичні, пізнавальні стрічки».

– Прем’єри ми не маємо права крутити, фільми показуємо тільки після того, як вони пройдуть на центральному телебаченні, – сказав політрук ».

У фіналі Ольга Ситник надає фото і пряму мову полковника Скачева. Частина його промови також дуже цікава для ознайомлення: «Засуджені потребують великої праці від психологічних служб, вихователів. Все починається із розпорядку дня, з дотримання дисципліни. Засуджені звикають жити у рамках закону, багато з них, отримавши професію, влаштовуються потім на роботу. Багато з них, особливо представників нечисленних народів Півночі, отримують повну середню освіту, потім отримують затребувані в окрузі професії: муляр, тесляр, столяр, кухар, зварювальник, кочегар.

Велика частина засуджених – з Ямалу, це політика Росії: розподіл засуджених у межах територіального органу (ось тут погано стикується з випадком Сенцова, – О.К.). Основна маса засуджених – наша, ямальська. У кожному загоні – до ста чоловік. Склад непостійний, ті із засуджених, хто виправився, за рішенням суду отримують умовно-дострокове звільнення».

«ПРАВОЗАХИСНИКИ», ЯКІ ШАРАХАЮТЬСЯ ВІД ЦЬОГО СЛОВА

За правозахисну діяльність у столичному Салехарді відповідають два громадянина начальника. Перший – уповноважений з прав людини в Ямало-Ненецькому автономному окрузі Анатолій Іванович Сак. Десять років пропрацював прокурором, потім ще чотири роки в регіональних управліннях Мін’юсту РФ. Другий – голова Громадської спостережної комісії Ямало-Ненецького АО Данила Борисович Гонтар. На даний час – заступник начальника відділу місцевого державного юридичного бюро. Висунутий до Громадської спостережної комісії регіональним відділенням Асоціації юристів Росії.

«Державне юридичне бюро» – це спеціальні структури в РФ, які реально працюють у тісній зв’язці із судом і прокуратурою. Вони надають «безкоштовну юридичну допомогу для малозабезпечених громадян». На прикладі українських політв’язнів у Росії ми бачили, наскільки «ефективною» є така безкоштовна допомога. Зрозуміло, для російського «судочинства» ефективна.

Листа від ямальського омбудсмена я так і не дочекався. Тепер писатиму в апарат федерального омбудсмена Тетяни Москалькової.

А ось відповідь від голови Ямало-Ненецької Громадської спостережної комісії отримав. Вона коротка, але доволі виразна. Оголошу її, пропустивши кілька важко перетравлюваних бюрократичних формулювань.

«У відповідь на Ваш лист щодо засудженого Сенцова Олега Геннадійовича <…> повідомляю, що засуджений Сенцов О.Г. своєї згоди на передачу відомостей про стан його здоров’я та інших особистих даних не давав.

<…>

У ході відвідування ФКУ «ВК №8» УФСВП по ЯНАО відбулася особиста бесіда з засудженим Сенцовим О.Г., від якого скарг чи інших заяв не надходило».

Я попросив прокоментувати цю відповідь справжнього правозахисника – добру знайому Сенцова Тетяну Щур із Челябінська. Вона була членом Челябінської Громадської спостережної комісії другого і третього скликань, коли, на відміну від нинішнього, четвертого скликання, правозахисники в російських ГСК переважали.

– Що тут скажеш. Це типова стилістика для «правозахисників» ГСК останнього набору. Відповідь за своєю формальністю просто жахлива, хоча витримана так, що, якби це була відповідь прокуратури або ФСВП, нема до чого причепитися.

– Ймовірно, нинішні члени ГСК десь там раніше і працювали.

– Ймовірно. Для правозахисників, якими апріорі повинні бути члени ГСК, подібна відповідь була би просто ганьбою.

– Через жорсткий офіціоз, не притаманний правозахисту?

– Так. ГСК – це громадська структура і в неї немає суворих правил діловодства, які б диктували такий бездушний стиль. Особливо слова “засуджений Сенцов”, що нескінченно повторюються, – це взагалі жах.

– І на обидва моїх запитання, по суті, надана негативна відповідь.

– Цікаво, а вони у Олега ось цей самий дозвіл на «передачу відомостей про стан його здоров’я та інших особистих даних» для вашого інформагентства справді запитували? Не впевнена. А ось в те, що скарг від Олега їм не надходило, можу повірити. А ви б на його місці стали б про щось їх просити? Розумієте, я б їх у принципі не називала б правозахисниками. Навіть у лапках. «ГСКашніки» в кращому випадку. Тим більше, що вони навіть самі себе правозахисниками не називають і не вважають. Більш того – від цього слова шарахаються. Воно для них лайливе, як «п’ята колона», НКО (некомерційні організації) та інші. Люди іншого типу в нинішніх ГСК є дуже рідкісним винятком.

– А у вас самої є якась нова інформація про Олега?

– Ми відправили скарги до Генпрокуратури Росії та прокуратури ЯНАО, центрального апарату ФСВП і Управління ФСВП по ЯНАО, а також до «Пошти Росії».

– На що скаржилися?

– Олегу не віддають посилку – ще з 21 листопада. Взагалі, він пише, що, буває, і місяцями посилки на пошті тримають. Просто неподобство! Зі ФСВП надійшла відповідь, що передали скаргу в округ. А звідти – поки лише підтвердження про те, що скарга отримана і все … Що хочу сказати. Пишіть листи Олегу. 629400 Росія, Ямало-Ненецький автономний округ, м Лабитнангі, вулиця Північна, 33, ВК-8. Сенцову Олегу Геннадійовичу, 1976 р.н. Але якщо надумаєте слати посилку – будьте обережні, обов’язково погоджуйте її із сестрою Олега Наталією Каплан (її легко знайти в інтернеті). Справа в тому, що кількість посилок обмежена. І потрібно добре знати, про що саме просить адресат.

ПІСЛЯМОВА. СОЦІАЛЬНИЙ ВАКУУМ

Готуючи матеріал, я дуже хотів вийти на неформальне спілкування із кимось у Лабитнангі або Салехарді. Але не вийшло. Ні по журналістській лінії, ні по правозахисній, ні по діаспорній.

Але ж в ЯНАО дуже багато українців. За різними даними 8-18%. Це ті, які давно переїхали туди на заробітки, так і нові заробітчани, в тому числі ті, хто працює вахтовим методом. Але особливої соціальної активності вони зараз не виявляють. Бояться втратити роботу (а то й свободу). Невеликі містечка в суворому кліматі Полярного Уралу. Там все на виду. І необережне спілкування може привести до кепських наслідків.

Так що ми повинні звідси боротися за наших в’язнів у Росії.

У майбутньому я продовжу серію подібних нарисів про місця відбування українськими політв’язнями в РФ призначених термінів.

Олег Кудрін. Рига

Фото: Ольга Ситник, Livejournal 

опубліковано УКРІНФОРМ

11 Окт

Сенцов написав листа із СІЗО у Кірові

Сенцов написав, що його доправляють до Ямалу

Український режисер Олег Сенцов 27 вересня написав листа із СІЗО у Кірові. Нижче публікуємо текст листа.

«Николай и Татьяна, здравствуйте!

Пишу вам проездом из г.Киров. Проезжал недавно ваши края в своём очередном вояже, который мне совершенно бесплатно, с питанием и усиленной охраной устроил ФСИН РФ :):) Направляюсь из Якутии на Ямал через Сибирь и Урал.

Я уже прикинул, что за эти три с лишним года, благодаря этому российскому туроператору, смог посмотреть все большие реки России: Волгу, Каму,  Обь, Енисей и Лену. Даже краем видел Байкал из окошка воздушной тюрьмы на рейсе чартером Якутск – Иркутск. Теперь снова намереваюсь не только посмотреть Обь, но и временно поселиться где-то в районе её впадения в одноимённую Губу! :))). Название места – Лабытнанги (надеюсь, что правильно написал), это где-то рядом с Харпом, «Полярной совой» и полярными медведями. Гарантируют полярную ночь и северное сияние. Как по мне, то было бы очень глупо отказываться от столь лестного предложения, тем более, что моего мнения никто особо не спрашивал :)). По пути осмотрел несколько считающихся «страшными» мест: Иркутск, Омск, вот теперь Киров. Кочек не собрал, ничего унижающего достоинство или физического воздействия не было замечено. Режим, но на «будьте любезны». Времена меняются или умело притворяются? Надеюсь, что всё же первое. Писем ваших в Якутии не получал, хотя знал, что вы мне писали. Писал одно от себя, но, судя по всему, оно тоже не дошло. Якутия в этом плане какая-то чёрная дыра.

В целом, у меня всё хорошо, самочувствие нормальное, полёт проходит благополучно :)).  Передавайте всем нашим привет!

На этот адрес писать, естественно, не надо  — сейчас возят по этапам быстро, так что я двинусь дальше раньше, чем вы получите это письмо. (Надеюсь, что получите, если Киров не как Якутия).

На этом разрешите откланяться.

Отдельный привет Саше Кольченко. Не сомневаюсь, что у него всё хорошо: Тундра не пропадёт!  : ))

Всего вам наилучшего!

С уважением,

Олег Сенцов

27.09.17г.»

Українського режисера Олега Сенцова після оголошення вироку неодноразово етапували до різних СІЗО.

Так, на початку вересня 2017 року його етапували з колонії в Якутську до СІЗО-1 в Іркутську.

23 вересня стало відомо, що Сенцова знову відправили по етапу, його місце знаходження наразі невідоме.

25 серпня 2015 Північно-Кавказький окружний військовий суд засудив Сенцова до 20 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму.

Лист Сенцова з Кірова Опубліковано громадське радіо 11.10.2017

25 Мар

Марія Томак про стрічку «Процес. Російська держава проти Олега Сенцова»

Показ документальної стрічки «Процес. Російська держава проти Олега Сенцова» режисера Аскольда Курова – спеціальна подія цьогорічного фестивалю. Марія Томак, правозахисниця, модераторка конкурсу DOCU/ПРАВА, розповідає, чому фільм «Процес» складно сприймати як кіно.

«Процес» – це частина життя – мого та людей, які мене оточують, а для декого з них – важка особиста та сімейна драма. Ось Олег, якого я жодного разу в житті не бачила наживо, але він уже як рідний. Його сестра Наталя, яка вже не вписується у формальну категорію «потерпіла». Ось адвокати, які представляють інтереси цілого корпусу українських бранців. А ось «колега» Олега по кримінальній справі, Гена Афанасьєв, який став нашим колегою по активістській діяльності після звільнення та повернення до України.

А ще це кіно – частина не лише локальної, особистої, а й глобальної історії – опору воєнній агресії в Криму, Україні й (щоб без зайвої скромності) Східній Європі.

Тому для багатьох певні фрагменти фільму будуть дуже знайомими. Скільки б разів я не чула промову Сенцова – «Суд оккупантов не может быть справедливым по определению. Ничего личного, ваша честь…» – щоразу мурашки по шкірі. Так само зі сценою телефонної розмови доньки Аліни з батьком Олегом, який перебуває за тисячі кілометрів. Скільки б разів ви не бачили ці кадри, але протистояти зворушенню неможливо. І не потрібно.

Бо, власне, найскладніше сьогодні – залишатися зворушеним, утримувати емоцію. Саме в цьому полягає головний челендж – зберегти небайдуже ставлення до справи Олега та справ інших бранців на тлі поставлених на потік арештів та нескінченних поганих новин у країні, що веде війну.

Фільм повертає відчуття того, наскільки масштабною насправді є історія кримського режисера, який вирішив чинити спротив, вириває її з потоку буденності й викликає думки: ще не все можливе зроблене для порятунку Олега.

Фільм стане ключем для тих, кому цікава суть процесу над Сенцовим, Кольченком, Афанасьєвим та Чирнієм, хто ще не встиг заглибитися в деталі слєдкомівського театру абсурду, подивитися на обличчя суддів та прокурорів, оцінити аргументи невинуватості фігурантів процесу. У стрічці використані, зокрема, матеріали оперативної зйомки та детально розбирається позиція державного обвинувачення, але це відбувається без переобтяження юридичною казуїстикою та правовими макропланами.

Процес над Сенцовим Аскольд Куров показує в широкій панорамі російської агресії та – що вкрай важливо – кримського руху опору окупації, а також – ще ширше – репресивних трендів у Росії. Наприклад, один із героїв стрічки, аналізуючи «надзавдання» «справи Сенцова», говорить про те, як точкові репресії за допомогою медійного інструменту досягають масового ефекту. Не потрібно влаштовувати новий 37-й рік, для залякування достатньо створити гучне та ефектне «піар-правосуддя».

Це справді саме те, що відбувається сьогодні в Криму. І з проукраїнськими активістами, які досі наважуються демонструвати свої погляди. Як, скажімо, Володимир Балух, у якого на горищі несподівано «знайшли» боєприпаси, коли стало зрозуміло, що він не боїться адміністративок і he will not calm down. І особливо з кримськими татарами – хоча тут можна посперечатися, чи маємо справу з точковими репресіями або все ж таки вже з масовими. Символічно, до речі, що в тому самому суді, який ми бачимо на екрані в стрічці «Процес», пізніше, влітку 2016-го, судитимуть четвірку мусульман із першої з так званих «справ Хізб ут-Тахрір» – Руслана Зейтуллаєва, Ферата Сайфуллаєва, Нурі Прімова та Рустема Ваітова.

Погоджуючись із думкою про досягнення подібними show trials масового ефекту, я все ж таки вважаю, що у випадку з Олегом Сенцовим та деякими іншими в’язнями технологи так званого «приєднання Криму» схибили. Хоч вони й розраховували на ефектні процеси, але не сподівалися на те, що серед об’єктів кримінальних справ з елементами фантастики виявиться Олег Сенцов.

Я не знаю, коли буде звільнено Олега. Але точно знаю, що він уже переміг. Сподіваючись зліпити черговий пропагандистський сюжет для й без того заляканого народу (таких сюжетів весною 2016 року було вдосталь), Кремль отримав живу легенду, відродження дисидентства, повну дискредитацію путінської Росії, «присоєдінєнія» Крима та ввічливості «вєжлівих людєй».

Для мене особисто головне питання й виклик у тому, як Олег оцінить роль України у своїй долі.

На сьогодні за нинішніх умов я не бачу жодного серйозного прогресу в справі звільнення Олега, так само, як і решти людей, які незаконно утримуються Росією. Не потрібно зайвих пояснень щодо того, що або хто є коренем зла, хто здійснює незаконні арешти, застосовує тортури та фабрикує справи. Але чи достатньо робить Україна? Чи можна вважати достатніми та ефективними зусиллями майже механічне нагадування під час будь-яких міжнародних перемовин про те, що Росія утримує в себе українців із політичних мотивів і ще щонайменше 113 заручників у підвалах Донецької та Луганської областей? По-моєму, цього недостатньо.

Підносити когось на п’єдестали, присуджувати звання Героя, використовувати в політичному піарі та для дезавуювання супротивника й при цьому навіть не зустрітися з родиною цієї людини – це так у нашому стилі. Бронзові герої кращі за живих. Бо живі – вони якісь занадто живі…

Тоді як кількість заручників зростає, у держави немає жодної стратегії системної реакції на проблему. І відповідальної інституції чи особи також. Звинуватити немає кого.

Саме тому використаю цей майданчик, щоб висловити нашу з колегами думку про потребу системного підходу до проблеми. Разом з Українською Гельсінською спілкою з прав людини та Харківською правозахисною групою ми розробили концепцію стратегії, яка, на нашу думку, може допомогти в справі звільнення.

Ключове в ній: тиснути на Росію для відокремлення в межах переговорного процесу гуманітарних питань від політичних та спробувати перевести перемовини довкола всіх категорій заручників та незаконно утримуваних осіб на окремий майданчик. Спроба нав’язати Росії рамки Міжнародного гуманітарного права та Міжнародного права прав людини (звісно, із паралельним прийняттям цих правил, зокрема, Україною) може спрацювати за умови тиску на Москву з боку західних партнерів. Чому б не спробувати цей варіант? Наостанок хочу зізнатися. Займаючись тривалий час темою «в’язнів Кремля», я написала всього-на-всього кілька листів ТУДИ й досі не написала жодного листа Олегу Сенцову. Щоразу думаю: ну що Я ЙОМУ можу розповісти? Що все буде добре та ми всіх звільнимо?

Не написала ще й тому, що все ж таки розраховую на особисту зустріч найближчим часом.

Я ще не наважилася, але ви неодмінно напишіть:

677004 г. Якутск, ул. Очиченко, д. 25. Сенцову Олегу Геннадьевичу, 1976 г.р.

Фотографії – кадри з фільму «Процес. Російська держава проти Олега Сенцова» режисера Аскольда Курова

Опубліковано docudays.org.ua
09 Мар

“Он работает на будущее”

В Праге состоялась премьера документального фильма Аскольда Курова «Процесс» о судьбе украинского кинорежиссера Олега Сенцова, осужденного в России на 20 лет колонии строгого режима по обвинению в терроризме. Сейчас Олег Сенцов, признанный «Мемориалом» политзаключенным, отбывает наказание в Якутии. Вместе ним по тому же делу проходил украинский активист Александр Кольченко — он был приговорен к 10 годам лишения свободы.

Картина об Олеге Сенцове будет показана также на открывающемся в столице Чехии кинофестивале One World, посвященном правам человека. А месяц назад фильм с успехом демонстрировался в рамках престижного Берлинского кинофестиваля. Рассказывает режиссер документальной ленты об Олеге Сенцове Аскольд Куров.

— За два дня до премьеры нельзя было купить билеты, она прошла при полном аншлаге. Это был показ в рамках 30-летия Европейской киноакадемии, на котором присутствовали и директор фестиваля Дитер Косслик, и представители Европейской киноакадемии — Агнешка Холланд и Майк Дауни. И до показа, и после показа проводилась акция Amnesty International, во время которой собирали подписи в поддержку Олега Сенцова. После показа был флешмоб, где уже зрители призывали освободить Олега, — рассказывает Аскольд Куров.

Акция в поддержку Олега Сенцова на Берлинском кинофестивале. Февраль 2017 года

Коллеги-кинематографисты в России и за рубежом не раз проводили акции в поддержку Олега Сенцова. Среди тех, кто призывал освободить Сенцова, мировые знаменитости: актер Джонни Депп, кинорежиссеры Кшиштоф Занусси, Педро Альмодовар и Вим Вендерс.

Джонни Депп в поддержку Олега Сенцова

Вопрос о Сенцове был поднят российским кинорежиссером Александром Сокуровым на совместном заседании президентских советов по языку и культуре в начале декабря прошлого года. На мольбу Сокурова освободить кинорежиссера Путин ответил, что должны «созреть соответствующие условия».

Адвокат Дмитрий Динзе и его подзащитный Олег Сенцов

Олег Сенцов отбывает наказание в ИК-1 в Якутии. В конце минувшего года туда ездил адвокат украинского режиссера Дмитрий Динзе.

— Олег был в хорошем состоянии. Он знает о фильме, который про него снял Аскольд Куров. Он сказал, что не против, если ему будут писать письма поддержки, присылать открытки, и вообще не будут о нем забывать.

— С чем связаны его ожидания?

— Олег надеется, что все-таки начнется обмен и его обменяют на граждан России, которые находятся на территории Украины. Если был бы запущен этот процесс и, соответственно, его бы обменяли, это было бы для него самым удачным вариантом. Находится он не в лучших климатических условиях, но держится и ждет развития политических событий.

—​ Якутия находится далеко от Москвы. Поэтому трудно ожидать, что адвокаты и родственники могут ездить туда часто. Тем не менее есть ли у вас и у родственников какие-то возможности связываться с Олегом?

— Насколько я знаю, письма, которые ему посылают, до него не доходят. Они, как я узнал от сотрудников колонии, пересылаются в Москву, и там люстрируются. Насколько я знаю, Зоя Светова хотела к нему попасть, чтобы с ним интервью сделать. Но ее не пустили. Фактически он находится в изоляции. За ним наблюдают из Москвы и соответствующие условия содержания ему создают, чтобы от него ничего не уходило и к нему ничего не приходило. Решаются какие-то бытовые вопросы — посылки приходят вещевые, продуктовые, но письма из-за границы, письма с Украины до него не доходят.

—​ А местные правозащитники могут как-то контактировать с Сенцовым?

— Насколько я знаю, там есть журналист из местного интернет-издания. Он же, как я понимаю, член Общественно-наблюдательной комиссии. Он к Олегу периодически ездит и, соответственно, с ним ведет какие-то разговоры, отслеживает условия его содержания. Местного адвоката для этого нанимать не имеет никакого смысла.

—​ Олег говорил, с кем он сидит, какие у него взаимоотношения с другими заключенными?

— Каких-либо конфликтов с другими заключенными у него нет. По его статье еще человек пять, но это, как правило, таджики, которые состояли в «Хизб ут-Тахрир». Он с ними вообще не пересекается. Еще один заключенный русский парень тоже по терроризму, но конкретно Олег никаких деталей не имеет, потому что он сам по себе. Собственно говоря, он занимается творчеством, пишет пьесы, рассказы, сценарии. Ему просто-напросто некогда налаживать какие-то взаимоотношения в колонии, он полностью поглощен и занят творческим процессом. Олег надеется выйти и начать снимать фильм. Можно сказать, что сейчас он работает на будущее, сам для себя, — сказал Дмитрий Динзе.

Журналист и правозащитник Зоя Светова

Журналист и правозащитник Зоя Светова с самого начала следила за делом Олега Сенцова. Сейчас, когда он отбывает наказание в Якутии, Светова хотела сделать с ним интервью, однако получила отказ.

—​ Вам как-то объяснили отказ?

— Я отправляла письмо в пресс-службу ФСИН на имя Корниенко (руководитель ФСИН Геннадий Корниенко. — РС) и просила разрешить мне интервью с Сенцовым. Сначала мне отказали как корреспонденту «Открытой России», а потом как внештатному корреспонденту издания The New Times. Без объяснений причин. Они ссылаются на норму Уголовно-исполнительного кодекса, но там четких формулировок нет, а написано лишь, что администрация колонии или администрация СИЗО может по своему собственному усмотрению отказать без объяснения причины. Поэтому я буду обжаловать в суде эти отказы. Потому что я считаю, что это нарушение свободы слова и дискредитация осужденного. Нет никакой причины, по которой они могут отказать. В письмах Олег не возражал против интервью. Получается, что администрация по своему собственному усмотрению может решать. Я посылала вопросы. Я готова была согласовать вопросы. Но, видимо, это решается не на уровне колонии, а на уровне каких-то других органов, которые курируют судьбу Олега Сенцова, его дело.

—​ Вы получали от Олега Сенцова письма уже после окончания суда?

—​ Я ему отправляла несколько писем, еще когда он сидел в СИЗО Ростова-на-Дону. Одно письмо от него пришло. А на мое поздравление с Новым годом, которое я отправила, пришло уведомление о вручении, но ответ не пришел. Я слышала, что письма от него не приходят. В общем, происходит такая полная его изоляция от общества, от его друзей, знакомых, журналистов. Мы вообще о нем ничего не знаем, что с ним происходит. Когда он сидел в «Лефортово», там тоже были такие случаи, когда ему очень часто не передавали письма. Мы писали жалобы, говорили руководству СИЗО, что это безобразие. И буквально после нашего прихода на следующий день ему целую кипу писем передавали.

—​ Вы следите за этой историей с самого начала. Насколько вероятно то, что Сенцова могут обменять?

— Я на это надеюсь. Ведь Олег Сенцов писал о том, чтобы его этапировали на Украину. Нам сообщают в Минюсте, что он является гражданином России, и поэтому его нельзя этапировать. Они не воспринимают его украинское гражданство. Получается, что он не может быть экстрадирован в Украину как украинский гражданин. Остается единственная возможность его освобождения — это помилование президентом или его обмен на россиян, которые сидят в Украине. Я очень надеюсь, что ближе к выборам его обязательно обменяют, как и других украинских политзаключенных. Я считаю, что Олег Сенцов стоит одним из первых в этом списке. Дело его и Александра Кольченко должно быть одним из первых в списке тех дел, которые нужно решать. Так же как сейчас Верховный суд и Генпрокуратура решают дело Дадина и дело Чудновец. Потому что эти дела точно такие же сфабрикованные, сфальсифицированные и неправосудные, — говорит Зоя Светова.

Дети Олега Сенцова по-прежнему живут в Крыму со своей бабушкой и с сестрой Олега. Другая — двоюродная сестра Сенцова —​ Наталья Каплан сейчас живет в Киеве. После двух громких обменов — Надежды Савченко, а также Юрия Солошенко и Геннадия Афанасьева, интерес на Украине к украинским заключенным в России ослаб, полагает Наталья Каплан:

— Время от времени здесь проходят какие-то акции с требованием освободить Олега, других политзаключенных. Но, честно говоря, все сходит на нет. Минюст пишет запросы на экстрадицию, получает отказы. Насколько я знаю, ведутся какие-то переговоры, но я в них не участвую и не знаю их сути, не знаю подробностей. Политики говорят: «Мы работаем над этим». Это их любимая фраза.

Акция в Киеве в годовщину вынесения приговора Олегу Сенцову и Александру Кольченко. Август 2016 года

—​ А что касается суда?

— Все суды в России мы проиграли, и по факту сейчас действительно ничего не происходит. Дело коммуницировано в ЕСПЧ, но сколько оно там еще пролежит до рассмотрения, никто точно сказать не может.

—​ Какие последние сведения от Олега у вас есть, пускают ли вас к нему?

— У Олега ничего интересного не происходит. Час в день — прогулки, пишет сценарии, и это вся его жизнь на данный момент. От свиданий Олег отказался, объяснив это тем, что ему так проще морально держаться. Он видел других заключенных после свиданий с семьей, и как те впадали в депрессию. Поэтому на свидания к нему в Якутск еще никто не ездил. Бывают редкие-редкие письма и редкие-редкие звонки, так вот и поддерживаем связь.

—​ Насколько важны для Олега акции, которые проходят в его поддержку?

—​ Я думаю, что это важно. Конечно, сами кинематографисты, объективно говоря, вытащить Олега не смогут, но они смогут донести до политиков, которые реально могут воздействовать на ситуацию, информацию. Судьба Олега сейчас исключительно в руках политиков. Я надеюсь, что тот же фильм Аскольда Курова, другие акции как-то помогут донести нужную информацию до людей, которые способны изменить ситуацию, —​ сказала в интервью Радио Свобода сестра Олега Сенцова Наталья Каплан.

Правозащитный центр «Мемориал» признал Олега Сенцова и проходившего по тому же делу Александра Кольченко политзаключенными.

Текст:  Елена Поляковская

Опубликовано Радио Свобода 9 марта 2017
04 Мар

Афанасьев написал из внутренней тюрьмы колонии в Коми

Проект помощи политзаключенным РосУзник опубликовал письма Геннадия Афанасьева из колонии города Микунь в Коми

BEB18924-F821-4237-BE77-A739571B2387_w640_r1_s_cx0_cy34_cw0

“А у нас отличная новость – Гене Афанасьеву стали приходить наши письма, почему-то в ЕПКТ с этим лучше, чем в ИК. Гена пишет о том, как ценна для него поддержка людей, это, наверное, самое главное там – чувствовать, что ты не один. Обязательно пишите ему письма, как и всем остальным ребятам”, – сказано в публикации РосУзника.

gena_letter_epkt_1 gena_letter_epkt_2 gena_letter_epkt_3

 

 

 

 

gena_letter_epkt_3

Напомним, что Геннадия Афанасьева, юриста и фотографа из Симферополя, в конце 2014 года приговорили к семи годам колонии строгого режима по делу о терактах, которые якобы готовили члены «террористической группировки» в Крыму. Его дело рассматривали в особом порядке, поскольку Афанасьев полностью признал вину. Позже он выступил в суде по делу двух других обвиняемых по делу «крымских террористов» — украинского режиссера Олега Сенцова и антифашиста Александра Кольченко — и отказался от признательных показаний, заявив, что оговорил Сенцова под пытками.

В октябре 2015 года сразу после этапирования Афанасьева в ИК-25 его поместили в ШИЗО за якобы найденные лезвия, а в начале февраля 2016 года стало известно, что ему снова ужесточили режим, переведя в ЕПКТ (единое помещение камерного типа)  ИК-31 УФСИН России по Республике Коми (город Микунь).

Нынешний адрес Геннадия Афанасьева:

ЕПКТ ФКУ ИК-31 УФСИН России по Республике Коми,
169060, Усть-Вымский район, г. Микунь, ул. Восточная.

Источник
02 Мар

Громадское ТВ опубликовало открытки для переписки с Кольченко и Афанасьевым

Громадское телевидение опубликовало открытки с актуальными адресами политзаключенных Александра Кольченко и Геннадия Афанасьева.

12779003_1116465405040488_817719143800625644_o 12794730_1116465411707154_1844016837700188943_o

 

Указаны адреса Афанасьева и Кольченко, где они отбывают наказание.

По этим адресам можно отправлять письма “крымским заложникам” и поддерживать их. Также можно писать через форму на сайте Комитета солидарности или через сайт РосУзник: http://rosuznik.org

Вкладывайте чистый конверт с маркой, чтобы ребята также имели возможность ответить.

Громадське ТВ